Святі мученики Прокл та Іларій, уродженці селища Каліпта поблизу Анкіри, постраждали під час гоніння при імператорі Траяні (98–117).
Першим під варту був взятий святий Прокл. Представши перед імператором Максимом, він безстрашно сповідав свою віру в Христа. Імператор вирішив силою змусити святого підкоритися імператору і принести жертву язичницьким богам. Під час тортур мученик передрік Максиму, що незабаром той сам буде змушений сповідати Христа Істинним Богом.
Згодом мученика змусили бігти за колісницею правителя, що прямував до села Каліпт. Знемагаючи в дорозі, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і жодні зусилля не могли зрушити її з місця. Сановник, що сидів у ній, немов скам’янів і залишався нерухомим доти, доки на вимогу мученика не написав своєю рукою хартію зі сповіданням Христа; тільки після цього колісниця з правителем змогла продовжити шлях.
Посоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклу: після багатьох катувань він наказав вивести його за місто і, прив’язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, які вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим самим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.
Дорогою до місця вбивства їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обійняв дядька-мученика і теж сповідав себе християнином. Воїни затримали його, і він був кинутий до в’язниці. Святий мученик Прокл під градом стріл молився за своїх мучителів і з молитвою віддав свою душу Богові.
Святий Іларій, представши перед суддею, з такою ж безстрашністю, як святий Прокл, сповідав себе християнином і після катувань був засуджений до смерті. Мученикові зв’язали руки і за ноги тягли містом, пораненим і закривавленим, а потім обезголовили, через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла. Християни поховали їх разом у одній могилі.
