Ікона Божої Матері Галицько-Чухломська «Розчулення » з’явилася в 1350 преподобному Авраамію Галицькому, котрий прийшов для подвигів на Північ з благословіння преподобного Сергія Радонезького.
На пустельному березі Галицького озера біля великої гори, вкритої дрімучим лісом, він звернувся з молитвою до Божої Матері, просячи благословіння на подвиг. Після молитви преподобний присів відпочити і раптом побачив на сусідній горі яскраве світло і почув голос: «Авраамію, зійди на гору, де стоїть ікона Моєї Матері». Преподобний піднявся на гору, де сяяло світло, і, дійсно, виявив на дереві ікону Божої Матері з Предвічним Немовлям. З розчуленням і подякою Господу прийняв святий подвижник явлений образ і, укріплений молитвами Пресвятої Богородиці, збудував на благословенному місці каплицю, в яку переніс ікону.
Через деякий час Галицький князь Димитрій Феодорович, дізнавшись про пришестя старця, звернувся до нього з проханням принести ікону. Преподобний Авраамій переплив на турі Галицьке озеро і, супроводжуваний духовенством і безліччю народу, переніс чудотворний образ до соборного храму міста Галича. Цього дня від ікони зцілилися численні хворі. Коли преподобний Авраамій розповів про ікону, князь пожертвував гроші на будівництво монастиря. Незабаром було збудовано церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці, навколо якої виник монастир. Згодом преподобний Авраамій заснував ще кілька монастирів, останнім із заснованих був Чухломський, неподалік міста Чухломи. За назвою цієї обителі подвижника почали називати Чухломським, а чудотворну ікону Галицько-Чухломська.
Ікона стала святинею не лише Успенського монастиря. У XVIII столітті, коли монастир скасували та зробили парафіяльною церквою, Галицька ікона була вже однією з головних святинь Галицького повіту та всього краю. З нею кілька разів на рік робили хресні ходи, у тому числі й у сусідні повіти. У другій половині XVIII століття Галицьку ікону прикрасили срібною позолоченою ризою.
У 1920-ті роки, незважаючи на антирелігійну кампанію, з нею продовжували здійснювати хресні ходи. 1932 року Успенську церкву в селі Умилення було закрито, і, за свідченням старожилів, її останній священник Олексій Стригальов, йдучи з села, взяв Галицьку ікону із собою. Подальша доля ікони невідома.
Наприкінці XIX століття з Галицької ікони було зроблено список первообразу. Він знаходиться у Введенському кафедральному соборі Галича. 2000 року в день святкування 650-річчя явища ікони з цим списком було здійснено хресну ходу до Галицького озера, до місця явлення ікони.
