Возлюблені в Христі пастирі, ченці та черниці, усі вірні нашої єпархії!
Христос народжується — славте! Христос із небес — зустрічайте! Христос на землі — підносьтеся! Співай Господеві, уся земле, і весело заспівайте, люди, бо він прославився!
Сердечно вітаю вас із Різдвом по плоті Господа і Спаса нашого Ісуса Христа! Для кожного серця, що вірить і живе любов’ю Христовою, радість Христа незабутня, таємнича, насичена відчуттям вічності та урочистості. Це особливе свято, що дарує світу справжню незрівнянну радість. «Радійте, небеса, і веселися, земле!» – взиває святий пророк Ісайя, коли перед його пророчим поглядом відкривається таїна явлення Божого на землю заради спасіння людства (Ісайя 49:13).
Різдво Христове є початком нашого спасіння. У світ, що потонув у гріху та злобі, приходить Творець і стає беззахисним немовлям, щоб кожен мучений, ображений, стражденний, великий і навіть наймогутніший, найубогіший, юний і безпомічний почув звістку спасіння й став чадом вічного блаженства в раю.
Христос приходить до ясел, щоб людина могла Його знайти. Зійшовши з висот, Бог стає для нас дуже близьким. Він приходить, щоб дати нам надію, повернути первинну красу нашої душі, опоганену гріхом, та навчити нас любові. Приходить, щоб усі ми, навіть ті, які втратили віру в себе, зрозуміли, що Бог вірить у нас та чекає на нас.
Сьогодні, як ніколи, потрібно слідувати прикладу тих мудреців зі Сходу, що прийшли до Ясел. Вони не стояли осторонь, а прийшли до Бога, стали навколішки перед новонародженим Дитятком: «Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю Його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І, попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у свій край» (Мт. 2, 11-12).
У ту рідну і бажану ніч кожен ніс, що мав: волхви – золото, ладан і смирну, пастухи – ягнятко; навіть тварини прагнули подарувати своє тепле дихання, щоб послужити вічному життю. То ж принесімо й ми свої дари Богонемовляті, жертовно і смиренно до вифлеємських ясел покладімо тверду та непохитну віру, відданість Богу, відповідь любов’ю на любов!
З плином часу світ по-іншому почав розуміти Різдво, суспільство вирішує святкувати народження Сина Божого без Іменинника, відволікаючись на пошуки реальної дати народження Христа та календарні реформи. Але справжнє святкування Різдва Господа нашого Ісуса Христа полягає не у всій цій штучній метушні, а в особистому душевному переживанні таємниці приходу Бога в людському тілі на світ, щоб його, цей світ, спасти. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16)
Цей рік був одним з найтяжчих років у житті нашого українського народу і Церкви. Лихо війни, втрата синів і дочок болем закарбувалися в наших серцях, а сльози матерів, вдів і сиріт взивають до неба. Утіхою серед усіх скорбот стає звістка ангелів, що в бідному вертепі вифлеємському сам Господь сповився пеленами, прийшов, прийнявши людську природу, щоб оздоровити людство та спасти від тенет гріха. (Луки 2. 10-14.)
Славлячи Новонародженого Христа, припадімо разом із пастушками та мудрими волхвами до Його ясел і молімося, щоб Небесне Його світло просвітило нашу скривавлену і багатостраждальну Батьківщину, дало сили кожному з нас для перемоги над ворогом, щоб турботлива рука Отця Небесного витерла кожну сльозу із засмучених очей і щоб усі ми, міцно тримаючись за простягнуту руку Господню, змогли пройти від відчаю до Надії, від мороку до Світла.
Наша церква зараз якнайближче знаходиться до Христа, бо розділяє з народом своєї країни весь тягар війни. Ми, як ніхто, гідно витримуємо наклепи та обвинувачення, активно і дієво беремо участь у допомозі нашим військовим.
Нехай же у ваші родини, у домівки, у нашу багатостраждальну Україну Боже Дитя, народжене у Вифлеємі, у своїх маленьких руках приносить дар надії на мир. Нехай цьогоріч згасне вогнище війни й настане довгожданий мир.
Смиренний Пимен з ласки Божої архієпископ Рівненський та Острозький.
