980 рік вважають часом явлення образу “Достойно є”. Неподалік від Афонського Карейського монастиря, в одній із чисельних келій проживав старець із своїм послушником. Зазвичай щонеділі він йшов на всенічне бдіння у храм, а послушник залишався вичитувати молитовне правило. В один з таких вечорів до келії завітав невідомий інок і приєднався до вичитування молитов і прославляючих Господа співів. Коли дійшла черга до молитви “Чеснійша Херувимів” гість, стоячи на колінах перед образом Богородиці “Милуюча”, зауважив, що у них починають цю молитву з пісні “Достойно є…”.
Поки лунав незвичайний спів, ікона засяяла яскравим світлом, а послушник розчулився і заплакав від таких сильних почуттів. Він попросив незнайомця записати слова дивовижною пісні, але у келії не знайшлось паперу або чогось іншого, придатного для записів. Тоді гість, назвавшийся Гавриїлом, став писати просто пальцем по каменю, який розплавився подібно воску.
Таким чином, безпосередня участь Архангела Гавриїла явила світу ще одну чудодійну ікону, яка по цей день знаходиться в соборному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в адміністративному центрі Афону – Кареї. А кам’яна плита з текстом пісні була перенесена до Константинополя.
