Релігійна громада УПЦ села Гільча третій місяць поспіль відстоює свою церкву. Стало відомо, що у день відпустового свята їхню церкву, яка стоїть опечатана, мають відкрити для громади ПЦУ. Віряни УПЦ стали на захист храму. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
7 липня, у день Різдва Пророка і Предтечі Христового Іоанна, у селі Гільча Миколаївська парафія відзначає відпустове свято. Щоправда, цьогоріч релігійній громаді УПЦ довелося молитися просто неба, біля храму, який третій місяць поспіль стоїть опечататний.
“Нам повідомили, що прихильники ПЦУ взяли дозвіл у місцевої влади, аби в цей день молитися у церкві. Їм, звісно, дозволили і вони сьогодні мали відкрити храм. Наша релігійна громада виступає проти такого рішення, адже ми теж громада, громадяни України, тому маємо такі самі права, як і інша сторона, яка, до речі, не опікувалась до церковного конфлікту церквою. Це ми її доглядали, розписували” , – коментує архімандрит Герман Кулакевич, настоятель Миколаївської парафії у Гільчі.
Щоб вірян УПЦ почули і побачили, звернули увагу на їх велику кількість, люди прийшли на святкове богослужіння о 7 годині ранку. За попередньою інформацією на 7.30 мала прийти община ПЦУ. До храму також приїхали представники місцевої влади та правоохоронці.
“Мене голова Здовбицької ТГ запитала, чи пустимо ми громаду ПЦУ в храм, а я відповів, що ми маємо наміри молитися тут, біля своєї церкви, якщо до середини нас не пускають. Я не знаю, що було далі, але представники ПЦУ не зчинили конфлікт і пішли молитися на Джерело святого Миколая“, – розповідає отець Герман.
Підтримати вірян УПЦ села Гільча приїхало багато священників із сусідніх парафій. Святкову літургію очолив секретар Рівненської єпархії протоієрей Віктор Земляний, який підтримав релігійну громаду і під час проповіді зауважив:
“Сьогодні ми з вами потерпаємо, людей розділили за вірою на правильних і неправильних українців. Дорогі брати і сестри, в очах Божих ми вірні діти, котрі не дивлячись ні на що моляться за свою країну, за тих, хто нас зневажає, обзиває. В чому сила віруючої людини – у смиренні. Коли ми знаходимо смирення, ми мимоволі стаємо звеличеними Богом. Тоді людина в собі знаходить мирний дух всіх прощати, за всіх молитися. Оцей стан якраз нас приведе до спасіння безсмертних душ”.
Традиційно завершилось святкове богослужіння хресним ходом навколо церкви.
