Святитетель Олександр, патріарх Константинопольський, жив в часи Першого Вселенського Собру, йому довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви.
Святий Олександр (325-340) був хорєпископом (вікарієм) за першого патріарха Константинопольського, святителя Митрофана (315-325), і, зважаючи на старість, заміщав його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325). Перед смертю святитель Митрофан заповів обрати на Константинопольський престол свого вікарія.
У той час святішому патріарху Олександру доводилося боротися з аріанами та з язичниками. Одного разу в суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: “Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!”, і язичник раптово став німим. Коли ж він висловив знаками визнання в омані і переконання в правоті християнського вчення, то мова повернулася до нього і він увірував у Христа з багатьма іншими філософами-язичниками.
За молитвою святителя Олександра був покараний єретик Арій. Арій удавано погодився вступити в спілкування з православними і імператор, святий Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Всю ніч молився святитель Олекандр, просячи Господа не допустити, щоб єретик вступив у спілкування з Церквою. Вранці, коли Арій урочисто йшов до церкви, оточений царськими радниками і зброєносцями, на Костянтиновій площі його вразила хвороба – черево його розірвалося і нутрощі випали.
Святійший патріарх Олександр, багато потрудившись, помер 98 років у 340 році. Про нього згодом згадував у похвальному слові до жителів Константинополя святитель Григорій Богослов (Назіанзін) (пам’ять 25 січня).
