В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Для нас, брати і сестри, Бог – це найглибша Мудрість, найбільша Краса, досконала Гармонія. Бог творить світ, щоб він відображав Його властивості й усю красу Його творіння. І хоча ангели – дивовижні істоти незрівнянної духовної краси та досконалості Божої, вони не можуть бути такими, як їхній Творець. А людина, яка має в собі дві природи – духовну й тілесну, створена за образом Божим, як Його ікона. Отримавши від Творця всі можливості й, найперше, найцінніший дар свободи, вона мала сама пройти шлях вдосконалення, щоб утвердитися в подобі Божій.
Однак людина погано скористалася своєю свободою: зрадивши Бога й зруйнувавши з Ним стосунки, вона втратила рай у своїй душі. За словами священномученика Іринея Ліонського, «гріх перших людей полягав у тому, що вони, не усвідомивши повною мірою себе як людей і свого особливого призначення на землі – бути вінцем Божого творіння, – захотіли відразу стати богами, самовільно відірвавшись від Джерела життя, Творця, і захотіли жити без Нього». Бог же, бачачи цю зраду і самознищення людини, милуючи Своє творіння, не позбавляє її можливості відродитися й знову знайти рай.
Щоб ця можливість здійснилася, необхідна була найбільша Божа дія: Він Сам стає Людиною. І як у тварній людині поєдналися духовна і матеріальна природи, так і Бог вирішив прийняти на Себе людську природу, поєднавши її зі Своєю Божественною природою. Він став подібним до земнородних у всьому, окрім гріха, і тим оновив людство.
Змінилося багато поколінь, перш ніж Творець підготував Діву, яка була б настільки досконала, чиста й свята, щоб могла дати Богові людську природу в Собі Самій. Такою Дівою стала дві тисячі років тому в Палестині (Назареті) Марія. Виховуючись у Єрусалимському храмі, вона поринала в таємничі глибини богоспілкування через молитву і труд. Світла душа Марії навчилася любити Бога досконало.
Цій скромній Діві була довірена велика місія – стати Матір’ю Божою.
На недоступну людським помислам духовну висоту зійшла Пречиста і стала одухотвореним Небом, що вмістило Невмістимого, а всьому світу засяяв Син Божий. Земне тіло Її обіймає Всеосяжного, творіння вирощує в Собі Свого Творця, народжена від людей народжує Господа Всемогутнього і стає Престолом, на якому возсідатиме Цар Слави.
Якою ж досконалою мала бути Пречиста, щоб Бог явив у Ній таке велике й незбагненне диво? Вона не лише вище всіх земнородних, а й вище архангелів і ангелів, херувимів і серафимів. Бо хто ще іменується таким прославленим Ім’ям – Мати Божа?
Новий Завіт любові уклав Господь із людством в особі Богоматері – найчистішої з людей, найпрекраснішого сосуду Божественної благодаті. Пресвята Богородиця походила з поколінь праведників, і саме в Ній людський рід зміг найяскравіше явити своє божественне походження. Саме в Ній творіння стало нарешті гідним свого Творця. “В Ній, – говорить преподобний Єфрем Сирін, – Божество Спасителя зодягнулося в ризу для нас, щоб через Неї, Марію, дарувати спасіння всім від вічної загибелі”.
Праотець Адам нарік своїй жінці ім’я Єва, що означає “життя”, бо “вона стала матір’ю всіх живих” (Бут. 3, 20). Пречисту Богородицю називають Новою Євою, і воістину Вона – Нове Життя, бо народження Нею Спасителя означало народження людства в Дусі та Істині. Таємничим Господнім Промислом у Богородиці поєдналися дівоча чистота й істинне материнство.
У цей день ми, християни, схиляємось перед величним смиренням Пречистої Діви, Її безмежною вірою та нескінченним послухом Богу: “Я раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1, 26–38). Саме в цей момент звершилося невимовне та дивовижне таїнство: Син Божий в утробі Діви Марії з Її згоди став Сином Людським. Саме в момент Благовіщення в утробі Діви Марії відбулося зачаття нового життя, розпочалася нова епоха присутності Божої на землі й, відповідно, спасительне служіння Його людському роду.
Влучно про це говорить святитель Афанасій Великий: “Бог став Людиною, щоб людина згодом стала богом”. Адже сенс викупного подвигу Христа полягав у тому, щоб ми, слідуючи за Ним, своїм духовним життям максимально наблизилися до Нього і стали такими, як Він.
Як нам розуміти слова Божої Матері: «Я раба Господня»? З одного боку, слово “раб” походить від “працювати”. З іншого – раб означає того, хто належить комусь. І коли людина готова віддати своє життя Христу, Йому належати, для Нього жити й трудитися, коли вона скаже: “Я раб Твій, Боже”, – тоді Бог безперечно відповість: “Ти не раб, ти син Мій.” Так починається і продовжується вдосконалення, преображення самої людини, відкривається новий світ, осяяний і зігрітий сонцем Христової Любові. У цьому благодатному процесі духовного оновлення народжується безсмертя, яке у всій повноті розкриється у вічності.
Велика радість для нас, земних людей, що в нашому житті сходить сонце Христової Любові, що ми живемо вічністю, що ми – Богом улюблені.
У цей світлий день Благої Звістки про наше спасіння особливо подякуємо Цариці Небесній, розуміючи, як до спасіння нашого долучилася Богоматір. Ми постійно маємо можливість звертатися до Неї, як до Заступниці Усердної роду християнського.
Тож прославмо Пречисту, оспівуючи Її зі святою Церквою:
Радуйся, Утробо Божественного Втілення,
Радуйся, Зірко, що являєш Сонце!
Амінь.
Прот. Олександр Опанасюк,
Параскевський храм, с. Новий Корець, Корецьке благочиння Рівненської єпархії
