Афонський старець Іоанн Вишенський (1550-і – 1620-і рр.) був одним із видатних вітчизняних подвижників, які відіграли важливу роль в протистоянні польсько-католицької експансії і відродження Православ’я в Україні в XVII ст. Ще за життя він користувався глибокою шаною серед монахів Волині і Галичини, які називали його з повагою «великий старець Іоаннн Вишенський Святогорець”.
Факт церковного шанування старця Іоанна зафіксований навіть у офіційних соборних актах. Так, Церковний Собор Київської Митрополії, що відбувся в Луцьку під головуванням митрополита Іова (Борецького) в 1621 році, в одному зі своїх документів від імені всієї Церкви називає старця Іоанна «преподобним чоловіком» і «блаженним», «в житії і богослов’ї цвітущим». Значно пізніше, вже в XIX ст., Пантелеймон Куліш називав його «афонським апостолом».
На Афоні старець трудився понад 40 років. Серед численних заслуг подвижника, крім ревного захисту батьківської православної віри, варто також назвати участь у заснуванні Великого Манявського скиту в Карпатах і відродження афонських уставів у монастирях у Галицько-Волинському краї в XVII ст.
Цього дня особиво пам’ять старця Іоанна шанується на Галичині, на Волині та навіть на Святій Горі Афон. У Пантелеймонівському монастирі серед розписів собору Старого (Нагірного) Русика нині готується фреска із зображенням старця Іоанна Вишенського.
Життя і діяльність старця Іоанна збіглася з трагічними подіями гонінь на Православну віру Річчю Посполитою, в зв’язку з чим його зусилля і послання були спрямовані, головним чином, на захист православної віри.
Його твори лягли в основу нового напряму в українській літературі — полемічного, що отримав розвиток після Брестської унії. На творах Вишенського виховувалося кілька поколінь письменників, церковно-культурних і громадських діячів в Україні. Його послання навіть за радянських часів вміщували в шкільні підручники і хрестоматії. Завдяки творінням афонського старця-пустельника XVII століття вже в ХХ столітті багато молодих людей під час пануючого атеїзму вперше долучалися до духовної скарбниці Православ’я і вірі в Бога.
Як і більшість афонських подвижників, старець Іоан Вишенський не прагнув до популярності і слави серед людей, тому про його життя збереглося мало відомостей. В основному вони почерпнуті з коротких згадок у його ж листах або інших уривчастих джерелах. З писань старця відомо, що народився він в м. Судова Вишня на Галичині (нині Львівська область). Точна дата його народження невідома, тому на основі непрямих свідчень більшість дослідників вважали, що народився він між 1533-1550 рр. Очевидно, походив Іоанн Вишенський із місцевого шляхетського роду та отримав непогану початкову освіту.
До виходу на Святу Гору Афон життя і діяльність монаха тісно була пов’язана з Волинню. Відомо, що проживав він в Луцьку та Острозі. Опікуном молодого Вишенського був захисник Православ’я в Речі Посполитій, маршалок Волинської землі і воєвода Київський князь Василь-Костянтин Острозький (нащадок преподобного Феодора Острозького, нетлінні мощі якого спочивають у Києво-Печерській Лаврі).
З послань Іоанна Вишенського випливає, що, крім Острога та Луцька, він бував у Любліні та Львові, був тісно пов’язаний із Львівським братством.
Про старця Іоанна неодноразово згадується в житії прп. Іова (Княгиницького). Судячи з усього, прп. Іов подорожував на Афон у супроводі саме Іоанна Вишенського як найближчого свого друга.
На Афоні о. Іоанн на початковій стадії свого перебування на Святій Горі трудився в «русику» — старовинному давньоруському монастирі св. Пантелеймона, і в діючому при ньому скиті «Ксилургу».
Тут, віддалившись від суєти «світу цього», він намагався осягнути основи святоотцівської аскетики і знайти молитовну самоту і мовчання. Однак остаточно ізолюватися від «світу» і загубитися серед безвісних афонських самітників-ісихастів йому так і не вдалося.
Уже в 1596 р на Афон до старця Іоанна пише лист місцеблюститель Константинопольського патріаршого престолу і Патріарх Олександрійський свт. Мелетій I, який закликає його вступити в полеміку з уніатами. Той факт, що до Іоанна Вишенського звертається сам Патріарх, свідчить про те, що старець був уже досить відомий і мав певний духовний авторитет. Відповіддю на таке звернення і стали перші полемічні послання старця Іоанна.
До наших днів збереглося 16 його творів. Три з них були складені до Брестської унії, інші 13 написані після унії 1596 року і присвячені переважно апології православної віри і викриттю католицького вчення, а також єпископату і духовенства, що відпали від Православ’я.
Після декількох років інтенсивної переписки, близько 1604 року старець Іоанн приїжджає в Україну. Він зустрічається зі своїми однодумцями, відвідує ряд православних монастирів на Волині і в Галичині. Його приїзд був викликаний необхідністю надати допомогу прп. Іову (Княгиницькому) та ігум. Ісаакію (Борисковичу) в здійсненні затіяної ними за підтримки князя Острозького масштабної монастирської реформи. Її метою було переведення ряду галицько-волинських монастирів на афонський устав з тим, щоб в умовах протистояння унії вони стали справжніми духовними центрами Православ’я і ісіхастської традиції.
За участю старця Іоанна в цей час за афонським зразком були перетворені Дерманський, Угорницький, Унівський, Почаївський та інші монастирі, а також заснований знаменитий Манявський скит, що мав важливе значення у відродженні православного чернецтва в Західній Україні.
Успішно виконавши цю місію, Іван Вишенський близько 1607 р. знову повернувся на Святу Гору, «жесточайшаго безмолвнаго житія желающ», оселився в печері прп. Косьми, неподалік від болгарського Зографського монастиря.
Старець Іоанн помер між 1620-30-ми роками в печерному затворі, відмовившись від їжі і приймаючи раз в тиждень лише антидор, просфори і святу воду, що доставляли до його наскельної печери по мотузці. Точна дата кончини старця Іоанна Вишенського достеменно невідома. Все життя віддаляючись від мирської слави і суєти, він пішов в інший світ, як і личить афонским подвижникам — тихо і непомітно, не залишивши про це ніяких слідів. Так і йдуть більшість афонських старців, і лише з роками особливим Промислом Божим про деякіх з них стає відомо в світі.
