Сьогодні у воскресному євангельському читанні Господь знайомить нас з багатим чоловіком. Своїм життям він не вписав себе в книгу життя вічного, тому Господь так і називає його- багач, без імені. Посеред людей він розумний, успішний, упевнений у собі, усе чим володіє, на його думку, належить лише йому.
Щедро вродила нива, і цього року по-особливому щедро. Чоловік вирішив зруйнувати старі засіки та збудувати нові, щоб забезпечити себе на багато років безтурботного життя. “Їж, пий, веселися”, — сказав він собі. Але Бог відповів йому: “Нерозумний, цієї ночі душу твою заберуть у тебе, кому ж дістанеться те, що ти заготовив?”
Людина приходить у цей світ. У дитячих руках немає ні золота, ні інших цінностей. І покидаючи світ, нічого з собою забрати не може.
Отці Церкви навчали, що “любов до багатства не притаманна людині від природи, а виникає як спотворене прагнення людини до вічного життя”. Не багатство є злом, а любов до накопичення грошей. Одне — грошолюб, інше — заможний. Грошолюб, навіть маючи багато, завжди у всьому має потребу, тому не може бути по-справжньому заможним. Грошолюб — це сторож свого майна, а не його власник. Він раб, а не володар.
Святитель Іоан Златоуст
Одного разу до старця прийшов бідний чоловік і запитав:
— Чому багаті бачать лише себе, а бідних не помічають?
Старець відповів:
— Підійди до вікна. Що ти там бачиш?
— Бачу дерева, будинки, людей.
— А тепер підійди до дзеркала. Що ти бачиш?
— Себе.
— Ось тобі відповідь, — сказав старець. — І там скло, і тут скло, але трішки срібла, і бачиш лише себе.
Це мудрість людська. А Господь хоче, щоб ми побачили Його. Не лише себе чи ближніх, а Його.
“Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”.
Тому всі зусилля ми повинні спрямовувати до такої зустрічі з Ним — щодня, від юності до глибокої старості.
“Нехай у вашому домі зберігається не золото, а те, що дорожче від усіх багатств — милосердя і чоловіколюбність. Це дає нам сміливість перед Богом, а золото допомагає дияволу впливати на нас. Озбройся проти нього своєю працею, а все багатство складай у небі. Нехай небо, а не скриня чи дім, зберігають твоє золото”.
Святитель Іоан Златоуст
Митрополит Антоній Сурозький закликає:
“Спішіть робити добро, спішіть жити так, щоб, коли б не застала нас смерть, вона застала нас у момент торжества життя”.
“Прийміть, їжте, це є тіло Моє…”
Ці слова звернені до кожної потребуючої та спраглої душі, яка шукає Бога. Прийти і насолодитися вічним життям, вічною радістю, яку приготував для всіх вірних люблячий Господь.
Їсти, пити, веселитися — про це мріяв багач. Але зосередженість на тимчасовому і тлінному змусила його пройти повз вічність. Він не захотів почути найважливіші слова життя:
“Пийте від неї всі: це є кров Моя нового завіту, за вас і багатьох пролита на відпущення гріхів”.
Амінь.
Автор: протоієрей Вячеслав Демчук,
настоятель Олександро-Невської церкви м. Радивилів.
