Мученик Андрій Стратилат був римським воєначальником при імператорі Максиміані. Під час війни із Сирією святому Андрію дали титул “стратилат”, тобто головнокомандувач. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти противника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги – біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу, невеликий загін воїнів спонукав до втечі численне військо персів.
Коли святий Андрій повернувся з походу з перемогою, то багато хто став заздрити його славі і донесли правителю Антіоху, що воїн – християнин, який навернув до Христа своїх підлеглих. Святий, викликаний на суд, сповідував Христа, за що був підданий тортурам. Воїнів, які були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден із них не відрікся від Христа.
Тоді імператор, боячись збурення війська, відпустив святого Андрія і його дружину, але таємно наказав під будь-яким приводом стратити порізно кожного. Звільнившись, святий разом зі своїми воїнами прийшов у місто Тарс, там вони прийняли Хрещення, а потім були вбиті в ущелині Тавра. Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто вшановуватиме їхню пам’ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров. Під час цієї молитви мученики були усічені мечем. І тієї ж миті із землі витекло джерело.
Єпископи Петро і Нон, які хрестили воїнів, разом із кліриком поховали тіла мучеників. Один із кліриків, який віддавна страждав від злого духа, напився з джерела – й одразу отримав зцілення. Чутка про це рознеслася серед жителів навколишніх сіл, і вони стали приходити до джерела та за молитвами святого Андрія і 2593-х мучеників отримували благодатну допомогу від Бога.
Мученицька кончина святих настала близько 302 р.
