Церква згадує святу І століття — праведну Тавіфу, приклад життя якої є втіленням справжньої християнської любові.
Свята Тавіфа жила в Іоппії — портовому місті Середземного моря. Це місто існує й нині, воно відоме під назвою Яффа. Сучасна Яффа розташована за два кілометри від найбільшого міста Ізраїлю — Тель-Авіва.
Ім’я «Тавіфа» у перекладі означає «серна». Воно було доволі поширене серед греків і юдеїв. Серна — завдяки своїй грації, красі й виразним очам — стало особовим жіночим іменем, подібно до того, як ім’я «Лев» стало чоловічим.
Тавіфа вирізнялася надзвичайним милосердям і доброчинністю. Вона добре володіла мистецтвом шиття і, щойно бачила когось із бідних, хто потребував одягу, одразу шила для нього все необхідне. Та вона не обмежувалась тільки цим — чинила багато інших добрих справ і була за це улюбленою серед людей.
Якось Тавіфа захворіла й невдовзі померла. Це звістка засмутила всіх, хто її знав. Саме в той час неподалік від Іоппії — у Лідді — проповідував апостол Петро. Любов до померлої та свіжі спогади про її добрі діла спонукали мешканців міста послати по апостола.
Коли апостол Петро прибув до дому Тавіфи, багато з тих, хто був біля її тіла, стали показувати йому речі, які вона виготовила за життя для потребуючих. З’ясувалося, що фактично не було в Іоппії людини, якій Тавіфа не допомогла б.
Бачачи таку велику любов до покійної, апостол Петро попросив усіх залишити кімнату, де лежало її тіло. Помолившись на колінах, він вигукнув:
«Тавіфо, встань!»
І вона підвелася й сіла.
Цю історію описав євангеліст Лука в книзі Діянь.
Почувши про диво воскресіння Тавіфи, багато жителів Іоппії стали християнами. А свята Тавіфа, за переданням, продовжила творити справи милосердя, показуючи приклад безмежної любові до людей.
