Преподобний Никита був киянином – один із перших пострижників Києво-Печерської обителі. Він подвизався там за преподобного ігумена Нікона (1078-1088). У молодості інок Никита, бажаючи прославитися серед ченців, почав просити ігумена, щоб він благословив його трудитися наодинці, в затворі. Ігумен перешкоджав йому, говорячи: «Чадо! Не корисно тобі, будучи юним, сидіти бездіяльно. Краще перебувати тобі з братією, працюючи разом, і ти не втратиш нагороду свою. Сам ти бачив брата нашого Ісакія печерника, як він був спокушений у затворі бісами; і тільки благодать Божа та молитви преподобних отців наших Антонія та Феодосія врятували його. Бажання твоє вище сил».
Никита ж зовсім не хотів слухати слова ігумена, тому що не міг подолати сильного прагнення свого до затворницького життя, і тому, як захотів, так і зробив. Зачинившись, загородив двері міцно і, не виходячи, був один у молитві. Минуло кілька днів, як інок не уникнув диявольських сіток. Під час співу свого він чув якийсь голос, ніби хтось разом із ним молився. Потім з’явився перед ним біс в образі Ангела. І недосвідчений подвижник, спокусившись, вклонився йому як Ангелові. Тоді сказав йому біс: «Тепер ти вже не молися, але читай книги і будеш розмовляти з Богом, будеш промовляти слово, щоб я приходив до тебе». Никита, повіривши сказаному і спокусившись ще більше, перестав молитися, але старанно почав читати книги, бачачи при цьому біса, що безперестанку молиться за нього. Никита радів, думаючи, що сам Ангел творить за нього молитву.
Незабаром Никита настільки вдосконалився у вивченні Старого Завіту, що знав його напам’ять. Також з тими, хто приходить до нього, багато розмовляв про користь для душі від читання Писання. На навіювання спокусника він почав пророкувати, і велика слава поширилася про нього, всі дивувалися з виконання його пророчих словес. Так, Никита повідомив князя Ізяслава про вбивство Новгородського князя Гліба Святославича. Справді, незабаром настала звістка, яка підтвердила його слова. У літописах повідомляється, що князя Гліба було вбито 30 травня 1079 року. Тож пророцтва Никити з дивовижною точністю виконувались. Це переконувало самітника у правильності обраного ним шляху. Про молитву ж і покаяння Никита не думав.
Він часто розмовляв про Святе Письмо Старого Завіту, але уникав навіть згадок про ім’я Господа Ісуса Христа, уникав розмов про Святе Євангеліє. Дізнавшись про це, святі отці Києво-Печерської Лаври зрозуміли, що інок перебуває у небезпечному духовному стані. Вони не залишили у біді свого побратима. Преподобні отці, здійснивши багато молитв за Никиту, вигнали з нього біса. Після цього вони спитали Никиту; чи знає він щось із книг Старого Завіту. Никита клявся, що він ніколи їх не читав і навіть виявився забув грамоту, так що батьки знову навчали його читання та письма. Тоді, прийшовши до тями, Никита «сповідав гріх свій і плачучи про те гірко, дав собі велику стриманість і послух вести чисте і смиренне життя». Людинолюбний Господь, бачачи такі великі подвиги блаженного, а також і колишні чесноти його, прийняв справжнє покаяння.
В 1096 преподобний Никита був зведений митрополитом Київським Єфремом (друга половина XI століття) в єпископський сан і призначено на кафедру Великого Новгорода. У «Розписі, чи короткому літописці Новгородських владик» святитель Никита значиться шостим Новгородським єпископом.
З часу єпископської хіротонії праці святого Никити помножилися, а подвиги, які він чинив в обителі, зросли. Предметом особливих турбот святителя Никити була місіонерська діяльність із утвердження християнства, поширення та підтримки благочестя в єпархії. Протягом двадцятирічного архієрейського служіння він був для своєї пастви прикладом доброчесного життя. У похвальному слові святителю Никиті говориться, що він таємно подавав милостині бідним, опікувався ними.
Святитель Никита був ревним молитовником і клопотався за свою паству, і Господь прославив його доброчесне життя, давши дар чудотворення. Літописи зберегли свідоцтва про два випадки чудесного порятунку Новгорода від лих: у 1097 році святитель Никита своєю молитвою погасив пожежу, яка винищувала місто, а вдруге, під час згубної посухи пішов дощ, тому він вважається захисником від пожеж та покровителем землеробства. Відомо також, що святитель Никита вшановувався як захисник вітчизни, покровитель воїнів. Літописець, розповідаючи про похід Новгородського князя Мстислава та його перемоги, зауважує, що Мстислав повернувся «в град свій молитвами преподобного Никити, єпископа Новгородського».
13 років керував святитель Никита новгородською паствою і помер у 1108 року, 31 січня. Мощі святого зберігаються у Софіївському соборі Новгорода.
