Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в перському місті Наессоні. Паства палко любила святителя за його подвижницьке життя і невтомні пастирські труди. Цар Сапор наказав розшукувати і страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, на той час вісімдесятирічний старець.
Єпископа привели в місто Арбелу, де він постав перед судом Ардаха – жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили й ув’язнили в темницю, куди наступного дня після важких тортур кинули сімдесятирічного пресвітера Іосифа та диякона Аїфала.
Три роки святих тримали в кайданах, мучили голодом, спрагою. До храму бога вогню, що знаходився недалеко від Арбели, прибув цар Сапор, який побажав бачити трьох святих мучеників. Виснажені, вкриті гнійними виразками, святі постали перед царем і на його вимоги знову твердо відмовилися поклонитися язичницьким богам, сповідуючи віру в Христа.
Святому єпископу Акепсиму відтяли голову, а пресвітера і диякона відправили в місто і там побили камінням. Страта пресвітера Іосифа тривала кілька годин. Біля місця страти було поставлено варту, щоб християни не взяли тіла святого мученика. На четверту ніч над містом пронісся сильний буревій, блискавка вбила варту, вітер розметав каміння, – і тіло святого Іосифа зникло. Диякона Аїфала відвели в селище Патріас і там побили камінням. Християни таємно поховали його тіло, на могилі святого виросло дерево, плоди якого приносили зцілення.
