Святитель Митрофан, патріарх Константинопольський, був сучасником святого Костянтина Великого (306–337). Батько його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276-282). Зрозумівши хибність язичницької релігії, Дометій увірував у Христа. Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій із двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, пішов у Візантію, де почав навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242–272), чоловіка святого життя. Бачачи палке бажання Дометія попрацювати для Господа, єпископ Тіт висвятив його у пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272–303), а потім – його сини, Проб (303–315) та у 316 році – святий Митрофан.
Прибувши одного разу до Візантії, імператор Костянтин Великий був захоплений красою та зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя та мудрість святого Митрофана, імператор узяв його з собою до Риму. Незабаром Костянтин Великий переніс столицю з Риму до Візантії та перевів туди святителя Митрофана. У 325 році для скинення єресі Арія в Нікеї зібрався I Вселенський Собор. Костянтин Великий попросив у святих отців Собору для святителя Митрофана титул патріарха. Таким чином святитель став першим патріархом Константинопольським. Сам святитель Митрофан, глибокий старець, не був присутній на Соборі, а послав замість себе хореєпископа (вікарія) Олександра. Після закінчення Собору імператор разом із отцями Собору відвідав хворого патріарха. На прохання імператора святитель вказав собі гідного наступника – єпископа Олександра, передбачивши, що після Олександра на патріарший престол буде зведений Павло (тоді читець), а патріарху Олександрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідіакон Афанасій.
Святитель Митрофан мирно спочив у Бозі у 326 році, у віці 117 років. Мощі його спочивають у Константинополі, у храмі спорудженому на його честь.
