Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоанна Златоуста. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства.
З VII століття дійшло до нас слово на Преображення Господнє прп. Андрія Критського (635-680 рр.). В цьому слові термін «Преображення» розглядається не тільки в догматичному сенсі, а й у сенсі урочистого свята Церкви.
У VIII столітті прп. Іоанн Дамаскін і прп. Косма Маіумський склали ряд стихир і канони, якими Православна Церква прославляє подію свята і нині.
Преображення Господа описано на сторінках Священного Писання трьома євангелістами – апостолами Лукою, Матвієм і Марком.
Ця подія відбулася наступним чином. Христос взяв із Собою тільки найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – й повів їх на високу гору. Такі походи у віддалені місця з найближчими апостолами не були рідкістю, але цього разу сталося щось зовсім незвичайне.
Апостоли, ймовірно, стомлені, заснули, а коли прокинулися, то побачили Христа преображеним, тобто в зміненому вигляді. За словами євангеліста, Його обличчя «сяяло, як сонце», а «одяг став білим, як світло». З Господом розмовляли Мойсей та Ілля – два найбільших пророки Старого Завіту. При цьому апостоли відчули себе щасливими, так що Петро сказав:
«Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі» (Мф. 17:4).
В цей час явилася «біла хмара» і з неї почувся голос:
«Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мф. 17:5).
Петро, Яків та Іван дуже злякалися і впали ниць. Але Господь підняв їх і сказав не боятися. Вставши, учні побачили, що явлення закінчилося, Христос був Сам.
Преображення сприймається Церквою як особливе одкровення про Божественну природу Ісуса Христа. Господь під час земного життя переважно діяв смиренно, не виявляючи Своєї Божественності так відкрито. Але перед Голгофою, щоб показати апостолам (а з ними і майбутнім поколінням християн), що Він іде на страждання добровільно, Христос явився перед найближчими учнями у Божественній славі, – настільки, наскільки вони могли сприйняти.
Згодом факт Преображення Господа займе важливе місце в аргументації святителя Григорія Палами, коли, протистоячи латинським спотворенням віри, він буде захищати православне вчення про нетварне Світло. Згідно з цим вченням, людина, незважаючи на свою тварність, може бути причетною до Бога через Його дії (енергії). Саме це сталося з апостолами на Фаворі, адже вони бачили Світло не створене, не фізичне явище, а дію Божественної природи в Ісусі Христі.
Свято Преображення в народі часто називають «Яблуневим Спасом», але яблука до святкової події ніякого відношення не мають. Просто до цього часу зазвичай дозрівають перші плоди і склалася традиція приносити їх у храм для благословення.
