Святий апостол Яків, син був Алфеєвий, брат же митаря Матвія, євангелиста. Коли ж Господь наш Іісус Христос на землі у плоті був, вибрав на достойність апостольську незлобливих і правдивих людей, щоб послати їх напроповідь Євангелія у всесвіт; тоді й цього Якова вибрав і причислив його як достойного апостольському лику. І був Яків од 12-ти апостолів, самовидець і слуга Христовий, проповідник Його таїн і наслідувач Його стоп.
Прийнявши із іншими Святого Духа, що зійшов у вогненних язиках у свято П’ятидесятниці, пішов поміж язичників Христа проповідувати і наставляти заблуклих на путь спасіння.
Ревністю ж Божественною розпалився, як вогонь, терня безбожжя попалив, ідолів зруйнував і храми їхні розорив, Господньою силою і благодаттю усілякі недуги лікуючи і духів лукавих від людей відганяючи, і велику кількість людей до Христа привів, від них-бо нове собі дістав ім’я Сімені Божественного, насіяв-бо в серцях людських Боже слово, насадив віру і виростив благочестя, через це Сіменем Божественним і найменувався.
Обійшов відтак численні країни, сіючи сім’я небесне і збираючи колосся спасіння людського; завершив хід свій Христовими слідами, був-бо наслідувач Христових страстей, — до хреста пригвожджений, Богові дух свій віддав. І зібрано було це Сім’я Божественне, святий Яків, із сторичним плодом у небесну житницю, де сам насичується баченням лиця Божого і нам того ж насичення молитвами своїми упрошує.
Згідно «Житія святих» Димитрія Ростовського
