Свята мучениця Акилина, уродженка фінікійського міста Бібла, постраждала за часів імператора Діоклітіана (284–305). Батьки виховали її у християнському благочесті. Коли дівчинці було всього 12 років, Акилина переконувала однолітків-язичниць увірувати в Христа. Один із слуг царського намісника Волусіана доніс, що вона вчить своїх однолітків не шанувати релігію батьків. Свята юначка твердо сповідала перед намісником свою віру в Христа і сказала, що не зречеться від Нього.
Волусіан намагався вмовляннями і ласкою вплинути на юну сповідницю, але, бачачи її твердість, наказав віддати на катування. Святу Акилину били по обличчю, а потім, оголивши, бичували. Знущаючись, мучитель питав: “Де ж твій Бог? Нехай прийде і забере тебе з моїх рук”. Свята відповіла: “Господь невидимий зі мною, і чим більше я страждаю, тим більше Він дає мені сил і терпіння”.
Розпеченими лозинами мучениці через вуха просвердлили голову. Свята мучениця впала мертвою. Мучитель вирішив, що дівчинка справді померла, і наказав викинути її тіло на поживу псам за містом. Вночі святій Акилині з’явився Ангел, торкнувся її і сказав: “Устань і будь здорова. Іди і викрий Волусіана, бо як він сам, так і наміри його нікчемні перед Богом”.
Мучениця, прославляючи Бога, піднялася неушкодженою, пішла до палацу намісника і постала перед Волусіаном. Побачивши святу Акилину, Волусіан з переляку покликав слуг і звелів стерегти її до ранку. Вранці він виніс святій Акілині смертний вирок як чарівниці, яка не корилася царським указам.
Коли святу вели на страту, вона молилася і дякувала Богові, який удостоїв її постраждати за Його Святе Ім’я. У відповідь на молитву почувся голос, що закликав її в Небесні обителі – і потім мучениця віддала дух свій Богові († 293). Кат боявся порушити наказ правителя, і вже померлій Акилині відсік голову. Християни з честю поховали тіло мучениці. Пізніше її мощі було перенесено до Константинополя і покладено у створеному на її честь храмі.
