Про життя святителя майже нічого не відомо. У літописних джерелах подаються різні відомості про національність святителя, не встановлено точно його походження: болгарське або ж сирійське. Достаменно відомо одне: святитель Михаїл як просвітитель послужив викоріненню язичництва і насадженню благодатного християнського вчення на наших землях.
Святитель Михаїл проповідував без тлумача-перекладача, при цьому не прийняв язичницький дух Русі, а утвердив замість язичництва Євангеліє. Він зміг стати для русичів справжнім добрим пастирем, який прибув на ці землі за часів Хрещення Русі і тут поширював слово істини в перші роки після цієї доленосної події 988 року.
Згідно з Никонівським літописом, святитель Михаїл «був чоловік, премудрий розумом, такий, що вчить, і святого життя», і не інакше, як Промислом Божим можна назвати рішення святого патріарха Константинопольського Миколая Хрисоверга про призначення цього великого святителя на Київську кафедру. Святитель Михаїл, немов прихований від загального погляду в світлі величі святого рівноапостольного князя Володимира, але швидше за все, він хрестив наш народ, коли князь «Красне Сонечко» радів за свій новопросвічений Святим Хрещенням народ.
Не тільки в Києві довелося потрудитися святителю Михаїлу, його проповідь чули багато міст і селищ Святої Русі, його приймали Ростов і Новгород, які згодом стали іменуватися Великим Новгородом і Ростовом Великим. Завдяки його працям, молитві і особистому прикладу, люди, які тільки почули про Христа, могли у повній мірі відчути ту повноту благодаті, яку відчували від святителя.. Будучи главою новоствореної Київської Митрополії, святитель Михаїл зробив все для того, щоб люди побачили світло істини, щоб вони не тільки зустрілися з Живим Богом, але назавжди залишилися християнами, не тільки по букві, а й по духу.
Все життя святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Русі — це один великий подвиг. Це подвиг служіння ближнім, це подвиг безперервної молитви, це подвиг послуху священноначаллю, яке визначило йому таке місце служіння. Він їхав на Русь і не знав, що його чекає. Не скрізь приймав язичницький народ проповідь про Христа. Але те насіння, ті зерна правди і любові, які посіяв в серці нашого народу святитель Михаїл, виросли і дали рясні плоди, якими всі ми зараз маємо можливість користуватися, бачити, доторкатися до них. Величезна кількість храмів, священнослужителів і прихожан, — ось той плід, який зараз споглядає святитель Михаїл, перебуваючи біля Престолу Творця і молячись про кожного з нас.
Незважаючи на те, що про першого митрополита Київської Русі відомо дуже мало, пам’ять про нього завжди жила і буде жити в серці нашого православного народу.
Віримо, що молитвами святителя Михаїла, першого митрополита Київського, Господь укріпить наш народ в тій вірі, яку ми прийняли понад тисячу років тому, збереже всіх нас в однодумності, дарує нелицемірну любов один до одного, справжній послух і лагідність, якими так щедро був наділений святитель Михаїл, щоб усім нам разом з ним стати спадкоємцями Царства Небесного! І нехай збереже всіх нас Господь!
