Благовірний князь Петро був другим сином князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол у 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. Уві сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра, селянка Февронія. Вона була вродлива, благочестива і добра, до того ж знала властивості трав та вміла лікувати недуги. Її навіть слухалися дикі тварини.
Феронія погодилась полікувати князя, але при умові, що коли він зцілиться, то одружиться на ній. Князь дав згоду, однак не поспішав виконувати обіцянку, тоді проказа повернулася до нього знову.
Князь Петр вдруге звернувся до Февронії, а вона не відмовилась його лікуати. Ось так між ними і зародилися почуття.
Після смерті брата Петро успадкував княжіння. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь покинув її. Петро, дізнавшись, що його хочуть розлучити з коханою, вирішив добровільно відмовитися від влади та багатства і віддалитися разом з нею у вигнання.
Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Ока. Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися за вакантний княжий престол, пролилася кров. Схаменувшись, бояри зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити любов городян. Вони правили довго і щасливо.
На схилі життя Петро і Февронія прийняои чернецтво у різних монастирях з іменем Давид і Єфросинія. Вони ніжно любили один одного і благали Бога, щоб їм померти в один день. Поховати себе вони заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.
Померло подружжя в один день, кожен у своїй келії: спочатку помер Петро (у чернецтві Давид), а слідом за ним, дізнавшись про його смерть, і Февронія (Єфросинія), 25 червня (за новим стилем – 8 липня) 1228 року.
Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю спочилих: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте, вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі, біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Православною Церквою до лику святих. Нині мощі святих Петра і Февронії спочивають в Свято-Троїцькому жіночому монастирі Мурома.
Їхній шлюб став зразком християнського шлюбу. А день 8 липня – святом людей, котрі люблять, днем щасливої родини.
