Священномученик Ферапонт, єпископ Сардійський (місто Сардіс (Сарди) знаходилось в малоазійській області Лідії), постраждав за Христа у III столітті.
Виконуючи своє святительське служіння, святий Ферапонт просвітив світлом християнської віри та хрестив багатьох язичників-еллінів. За це він постав перед судом правителя Юліана і безстрашно оголосив себе християнським єпископом. Його кинули в в’язницю, де довгий час мучили голодом і спрагою, потім віддали на жорстоке катуванням, але муки не похитнули мужнього сповідництва святителя.
У кайданах святого повели до міста Сінаон у Фрігії, звідти до Анкіри. У цих містах його знову катували. Потім привели святого Ферапонта до річки Астали, оголеного розтягли хрестоподібно на землі, прив’язавши до чотирьох кілків, вбитих у землю, і жорстоко побили. Після цього катування страстотерпця Христового привели у межі Саталійської єпископії, що підкорялася Сардійській митрополії, і тут після довгих побиття святитель Ферапонт закінчив свій мученицький подвиг.
Сухі кілки, до яких був прив’язаний святий, насичені його кров’ю, дали зелені паростки і виросли у великі дерева, листя яких набуло цілющих властивостей і багатьом людям подавали благодатні зцілення.
