Свято Преполовіння — особливий день, який святкується в середині періоду між Пасхою і П’ятидесятницею, на 25-й день після Світлого Христового Воскресіння. У 2025 році Преполовіння припадає на 14 травня.
Це свято немов ставить духовну межу між двома великими подіями — Воскресінням Христовим і зішестям Святого Духа. У центрі церковного богослужіння — слова Господа Ісуса Христа:
«Коли хто прагне, нехай прийде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, — як каже Писання, — ріки води живої потечуть із утроби його» (Ін. 7:37–38).
Саме в середині свята юдейської П’ятдесятниці Христос промовив ці слова у храмі. І саме це євангельське читання Церква виносить на Преполовіння, нагадуючи нам, що тільки Господь може втамувати духовну спрагу людини.
У ньому розповідається про те, як Спаситель на третій рік Своєї проповіді прийшов до храму та проповідував Царство Боже серед юдеїв, у т. ч. серед знавців Біблії. Знавці дивувалися, як може так знати Писання людина, яка ніколи від них не вчилася. На це Спаситель відповів, що об’явлена Ним істина та мудрість походить не від людей, а від Самого Бога. А далі Христос сміливо викрив невірство та лукавство юдейських старійшин, які, кажучи, що знають Бога, через свою заздрість насправді вже шукають смерті Ісуса, начебто Він проповідує щось інше, ніж проповідував Мойсей та пророки. Адже серед Його вчинків і слів не було нічого вартого хоч якогось осуду. Тому Спаситель прямо запитав їх: «Чого ж шукаєте, як вбити Мене?»
Чим більше Спаситель виявляв Себе людям, тим більш зухвало та вперто виступали вони проти Нього. Чим більше аргументів для них наводив, тим більше розлючував їх. Євангеліст звертає увагу на деяких городян із Єрусалима, які чули, що повинен прийти Месія, але які також чули, що цього Ісуса повинні вбити, як самозванця та бунтаря. Але дивлячись на те, як сміливо Він спілкується з начальниками, у них виникли сумніви: невже й старійшини переконалися в тому, що цей син теслі з Назарета і є обіцяний та давно очікуваний людством Спаситель? На це Ісус відповів їм: «Мене знаєте… але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте. Я знаю Його, бо Я від Нього». Це ще більше розлютило присутніх, і ще більше зміцнило в переконанні заарештувати його, але не зробили цього, «бо не настав ще час Його». Деякі вражені свідки цього дійства повірили в Христа.
Ця подія відбулася на переполовення юдейського свята Кýщів – одного з трьох великих всенародних єврейських свят на згадку перебування євреїв у кýщах (наметах) під час їх мандрів пустелею, і особливо на згадку показаного Богом Мойсеєві на горі намета (Вих. 25, 40), за подобою якого Мойсей поставив скинію (Вих. 39, 43; 40, 1). Особливостями християнського Переполовення є те, що воно, наслідуючи старозавітне свято Кýщів, теж має вісім днів, починаючи з четвертої середи після Великодня до середи п’ятого тижня. Про це давнє християнське свято згадує у своїх повчаннях св. Іоанн Золотоуст. У V столітті Анатолій Константинопольський, у VII – преподобний Андрій Критський, у VIII – св. Йоан Дамаскин, у IX – преподобний Феофан Сповідник оспівали Переполовення в духовних піснях, якими Церква й нині вихваляє Господа у ці дні.
Символіка свята:
• Вода — образ благодаті Святого Духа. У день Преполовіння в деяких храмах звершують чин освячення води.
• Навчання — Ісус вчив у храмі, і тому в акафісті свята ми звертаємось до Нього як до «Учителя і Подателя премудрості».
• Жага до Бога — свято звертається до внутрішнього прагнення людини знайти істину, втамувати душевну спрагу в Христі.
Це свято — запрошення. Запрошення вийти із суєти і наблизитися до Джерела Життя. Посеред пасхальної радості і перед даром П’ятидесятниці — Преполовіння кличе: “Прийди і пий”.
