Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Сьогоднішнє євангельське читання говорить нам про найголовніше — про віру. В ньому розповідається про те, як до Господа нашого Ісуса Христа прийшов начальник синагоги, якого звали Іаїр. Він був у відчаї — дочка його була при смерті. По дорозі до дому Іаїра до Спасителя наблизилася жінка, яка страждала від тяжкої хвороби — кровотечі.
По дорозі до дому Іаїра до Спасителя наблизилася жінка, яка страждала від тяжкої хвороби — кровотечі. Порушуючи старозавітний закон, вона доторкнулася до одягу Спасителя, сказавши сама собі: “Якщо доторкнуся — виздоровію”.
“Хто доторкнувся до Мене?” — спитав Христос. Жінка зрозуміла, що не вийшло залишитися непоміченою, і розповіла все. У відповідь почула: “Дочко, віра твоя спасла тебе”.
Далі, за текстом Євангелія, приходять люди з дому Іаїра і кажуть йому: “Дочка твоя померла”. Начальник синагоги у відчаї відмовляється від допомоги Христа, але Господь підкріплює його, кажучи: “Не бійся, тільки віруй”. Христос приходить до дому, де промовляє слова: “Дівчино, тобі говорю, встань”. І вона встає. Їй дали їсти, і всі дивувалися чуду.
Сьогоднішнє Євангеліє говорить про віру, яка дає можливість Богу входити в наше життя. Слова Господа: “Не бійся, тільки віруй” звернені не лише до Іаїра, а й до кожного з нас.
Що таке віра? Апостол Павло каже: “Віра є впевненість у невидимому”. Саме цієї впевненості в Бога і Його допомогу нам часто не вистачає. Господь каже: “Без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5). Віра в Господа є те, що спасає нас. Тільки тоді, коли ми віруємо, відкриваючи своє серце для зустрічі з Богом, Господь наближається до нас.
Без віри людина спастися не може. Віра відкриває двері до всіх чудес. У Євангелії ми часто чуємо: “Віра твоя спасла тебе”. Віра відкриває двері для всякого Божого дару. Треба зрозуміти: якщо загубити віру, то не спасешся. Протягом життя люди втрачають багато, але найголовніше — не втратити віру.
“Будьте ж мудрі, як змії” (Мт. 10:16). Амвросій Оптинський казав, що змія більше турбується не про тіло, а про голову. Якщо бити змію, вона ховатиме голову. Тому Амвросій говорив: “Бережіть голову, бережіть думки, бережіть віру”. Зберегти віру, не втратити віру, примножити її — це слова Божественні та настанови святих отців. Апостол Павло каже: “Я біг свій закінчив, віру зберіг” (2 Тим. 4:7).
І ось Христос іде воскресити дочку Іаїра, а дорогою зцілює жінку. Вона доторкнулася до Нього з вірою. У Філарета Московського є прекрасна проповідь про доторкання до Христа з вірою. У ній він говорить, що біля Христа можна перебувати все життя, навіть знати Його, тримати за руки, обіймати Його і при цьому не зцілитися, не змінитися. А можна легко доторкнутися, легенько, з вірою, — і це може бути спасительно.
Наприклад, до Антонія Великого приходили люди, щоб отримати від нього радість чи пораду. Всі щось питали: “Авва, як мені зробити в сім’ї?…”, “Авва, а як у ремеслі?…” Він відповідав усім, бо знав багато. А один хлопчик мовчав і просто дивився на нього. Антоній запитав: “А ти чому не питаєш?” Хлопчик відповів: “Мені не потрібно, я просто прийшов подивитися на Тебе”.
Багатьом потрібно багато: “Дай мені це…”, “Допоможи мені в тому…” Але є люди, яким треба мало, і, можливо, це найважливіші люди, бо вся їхня надія — на Бога. Ісус Христос — єдина надія всіх людей. Коли Господь питав апостолів: “Може, й ви хочете відійти?”, Петро відповів: “Господи, а до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного” (Ін. 6:67-68).
Нам також потрібно йти до Нього. Чи може Він нам допомогти? Звичайно. Христос вирішує найбільші проблеми, тому тим більше допоможе в малих. Він навіть вирішив проблему смерті. Все Ним, все Йому, все від Нього, з Його Отцем і Святим Духом.
Амінь.
Автор: прот. Миколай Товкан,
настоятель Хресто-Воздвиженської парії с. Вовничі
