Єлеопомазання або Соборування – таїнство, добре відоме як віруючим, так і не дуже церковним людям. Мета даного таїнства полягає в зціленні людини, непогано поінформовані всі, хто протягом Великого посту прагне соборуватись. Правда, зцілення нерідко розуміється в досить вузькому ключі. З одного боку, це і зрозуміло: так чи інакше, рідко або часто, серйозно або не дуже, а хворіємо ми всі. Про що ж інше думати, коли нездоровий? Тим більше що в даному конкретному випадку про те ж дбає і Церква, незважаючи на те, що нині, не в приклад дев’яностих років минулого століття, більшість як прихожан, так і захожан встигло звикнути до думки про те, що віра і церковність – це не про здоров’я і благополуччя. Ні те, ні інше, звичайно, непогано, просто віра – про інше. При цьому зведення Соборування виключно до позбавлення від недуг було б профанацією таїнства.
По-перше, той факт, що прийняття таїнства ніяк не гарантує хворому одужання, не викликає абсолютно ніяких непорозумінь в церковному середовищі. По-друге, в Церкві немає ніяких обмежень на участь в Єлеопомазанні здорових людей (аргумент, що абсолютно здорових людей не буває в принципі, я тут не те щоб розглядати, а навіть згадувати не стану, оскільки прийняття його на віру до такої міри розмиває рамки таких понять, як хвороба і здоров’я, що подальша розмова стає безглуздою).
Отже, що слід мати на увазі під зціленням? Ні для кого не секрет, що гріхопадіння людини позбавило як її саму, так і світ в цілому первозданної цілісності. Найвиразніше відсутність цілісності проявляється в тому, як в існуванні світу проявляється циклічність життя. У процесі творення Бог заклав в первозданну матерію якийсь життєвий потенціал. «Дух Божий носився над поверхнею води» (Бут. 1: 2), – говорить нам Писання. На думку святителя Василя Великого, слово «носився» означає тут «зігрівав і оживотворяв». Таким чином, будучи закладеним спочатку, цей потенціал покликаний забезпечувати циклічність життя в світі. Смерть, яка увійшла в світ внаслідок гріхопадіння Адама, будучи невластною над циклічністю життя, все ж спотворила первісну гармонію, ставши частиною життєвого циклу. Так життя стало причиною смерті: з’їдає вовк козу, знищує людина лісонасадження, вмирає сама людина, наприклад, від інфекції, спричиненої вірусом – формою життя або онкології (ракові клітини є власними клітинами організму), так чи інакше життя знищується життям. Як не парадоксально, життям буде навіть тління, оскільки воно є діяльністю гнильних бактерій – знову-таки форми життя. Життя фактично знаходиться в конфлікті з життям.
На рівні людського єства відсутність цілісності чудово висловлює апостол Павло в Посланні до Римлян: «Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю» (Рим. 7:19). Таким чином, позбавлена природної цілісності як на рівні власного єства, так і на рівні світу вцілому, людина перетворилася в страждаючу істоту. І її страждання, ніяк не будучи необхідними, стали разом з тим неминучими. І проявляються вони, крім усього іншого, в хворобах. Однак просте лікування, нехай навіть від серйозної недуги, нехай навіть звершене дивом, не може не бути тимчасовим, оскільки «смерть і час панують на землі». Отже, Церква не бачить мету таїнства Соборування тільки в тілесному зціленні. Тому що зцілюється людина, не позбавляючись від страждання, а преображаючись в ньому. Найчастіше ж тільки страждання і потрібно для того, щоб людина зуміла зупинитися в тій гонці, в яку вона перетворює власне життя. Перестав поспішати, змінив пріоритети, знизив градус суєти, зумів розкрити себе в Бозі. Правильно сприйняте страждання здатне повністю змінити, змінити на краще людину. І коли, за допомогою страждання, людина перемагає в собі зло, перемагає гріх, вона здобуває перемогу, посильно наближаючись до тієї первозданної цілісності, яка була втрачена прабатьками. Освятити цю перемогу, це перемінення і має на меті таїнство Єлеопомазання. І це освячення відбувається незалежно від того, зцілилася людина від конкретної хвороби чи ні. Це освячення однаково актуальне і важливе як для хворого, так і для здорового тілом.
У цьому полягає справжнє зцілення людини, зцілення, як розуміє його Церква. До такого зцілення покликана людина, і саме воно є метою таїнства Соборування. У цьому важливість і значимість Соборування. Без перебільшення – головне чудо таїнства.
Автор: протоієрей Володимир Пучков
За. матеріалами “Православне життя”
