Преподобний Феодор Сікеот народився в середині VI століття в селі Сікеї, недалеко від міста Анастасіополя (Мала Азія), у благочестивій родині. Коли його мати Марія зачала святого, їй було уві сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Прозорливий старець, до якого вона звернулася, пояснив, що ця благодать Божа зійшла на зачате нею немовля.
Коли хлопчик досяг шестирічного віку, мати подарувала йому золотий пояс, бо хотіла, щоб син став воїном. Вночі у сонному баченні їй з’явився великомученик Георгій (пам’ять 23 квітня) і наказав не думати про військову службу сина, тому що немовля було призначене служити Богу. Батько святого Косма, який служив скороходом у імператора Юстиніана Великого (527-565), помер рано. Хлопчик залишився під опікою матері, разом з якою жили його бабуся Елпідія, тітка Диспенія та маленька сестра Влатта.
У школі святий Феодор виявив великі здібності до вчення, а головне – недитячий розум і мудрість: він був спокійний, лагідний, умів завжди заспокоїти товаришів, не допускав сварок та злості серед них. У будинку його матері жив благочестивий старець Стефан. Наслідуючи його, святий Феодор з 8 років почав у Великий піст з’їдати лише невеликий шматок хліба вечорами. Щоб мати не змушувала його обідати разом з усіма, хлопчик повертався зі школи лише надвечір, після того, як він у церкві причащався Святих Таїн разом зі старцем Стефаном. На прохання матері вчитель став відпускати його на обід під час перерви у заняттях. Але святий Феодор йшов до церкви великомученика Георгія, де покровитель храму являвся йому під виглядом юнака і вводив у храм.
Коли святому Феодору виповнилося 10 років, він смертельно захворів. Його принесли до церкви святого Іоанна Хрестителя і поклали перед вівтарем. Хлопчика зцілили дві краплі роси, що впали з лику Спасителя, написаного на склепінні храму. У цей час хлопчику ночами став являтись мученик Георгій, який водив його молитися у свій храму. Мати, боячись небезпеки нічної дороги в лісі, умовляла сина не ходити ночами. Одного разу, коли хлопчик таки пішов, вона в гніві пішла за ним до церкви, за волосся вивела звідти і прив’язала до ліжка. Але тієї ж ночі їй у сонному видінні з’явився великомученик Георгій і грізно наказав не забороняти хлопцеві ходити до храму. Таке ж бачення було Елпідії та Диспенії. Жінки переконалися в особливому покликанні святого Феодора і більше не перешкоджали йому робити свій подвиг, а маленька сестра Влатта стала наслідувати його.
У дванадцять років святий удостоївся ві сні побачити на Престолі Царя Слави Христа, Який сказав: “Подвизайся, Феодоре, щоб прийняти в Царстві Небесному досконалу нагороду”.
З того часу святий Феодор почав працювати ще старанніше. Першу та Хрестопоклонну седмиці Великого посту він проводив у досконалому мовчанні.
Диявол задумав занапастити його. Він з’явився святому хлопчику в образі однокласника Геронтія, почав умовляти зістрибнути у прірву і навіть сам показав у цьому приклад. Але хлопчика врятував його заступник – великомученик Георгій.
Одного разу хлопчик вирушив за благословенням до пустельника, старця Глікерія. У цей час у країні була страшна посуха, і старець сказав: “Дитино, схилимо коліна і помолимося Господу, щоб Він послав дощ. Таким чином ми дізнаємося, чи угодні Господу наші молитви”. Старець і юнак, схиливши коліна, почали молитися – і зараз же пішов дощ. Тоді старець сказав святому Феодору, що на ньому спочиває благодать Божа, і благословив його стати ченцем, коли настане час.
У чотирнадцять років святий Феодор пішов із дому і жив при церкві великомученика Георгія. Мати приносила йому їжу, але святий Феодор усе залишав на камені при церкві, а сам з’їдав у день лише одну просфору. У такому молодому віці преподобний Феодор був удостоєний дару зцілення: по його молитві одужав біснуватий юнак.
Преподобний Феодор уникав людської слави і пішов на повну самоту. Під великим каменем неподалік церкви великомученика Георгія він викопав печеру і вмовив одного диякона засипати вхід землею, залишивши лише невеликий отвір для повітря. Диякон приносив йому хліб із водою і нікому не казав, де знаходиться преподобний.
Два роки провів преподобний Феодор у затворі та повному мовчанні. Рідні оплакували святого та думали, що його з’їли звірі.
Але диякон відкрив таємницю, бо боявся, що преподобний Феодор помре в тісній печері, і шкодував матір, що плакала. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим.
Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Георгія і за кілька днів зовсім зцілився.
Звістка про подвиги юнака дійшла місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він висвятив його в сан диякона, а потім – у священника, хоча преподобному було лише 17 років.
Через деякий час преподобний Феодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму і там, у Лаврі Хозевітської поблизу Йордану, прийняв чернецтво.
Коли він повернувся на батьківщину, то продовжував жити при церкві великомученика Георгія. Його баба Єлпідія, сестра Влатта і мати за порадами преподобного пішли в монастир, а тітка померла в доброму сповіданні.
Подвижницьке життя молодого ієромонаха приваблювало до нього людей, які шукають порятунку. Преподобний постриг у чернецтво юнака Єпифанія, потім благочестива жінка, зцілена святим від хвороби, привела до нього свого сина Філумена. Прийшов і доброчесний юнак Іван. Так поступово біля преподобного зібралася братія.
Преподобний Феодор продовжував нести важкі подвиги. На його прохання коваль зробив для нього залізну клітку без даху, таку вузьку, що в ній можна було лише стояти. У цій клітці у важких веригах преподобний стояв від Святої Пасхи до Різдва Христового. Від Хрещення Господнього до Святої Пасхи він зачинявся у печері, звідки виходив лише для здійснення Богослужіння у суботу та неділю. На всю святу Чотиридесятницю святий їв лише овочі та ярий хліб по суботах і неділях.
Подвизаючись таким чином, він отримав від Господа владу над дикими звірами. Ведмеді та вовки приходили до нього та брали їжу з рук. По молитві преподобного зцілювалися прокажені, з цілих областей виганялися біси. Коли в сусідньому селищі Магатії з’явилася сарана, що знищувала посіви, жителі звернулися з проханням до преподобного Феодору. Він відправив їх до церкви. Після Божественної літургії, яку відправляв преподобний Феодор, жителі повернулися до себе і дізналися, що за цей час вся сарана вимерла.
Маленький храм великомученика Георгія не вміщував усіх, хто хотів молитися у ньому. Тоді стараннями святого було збудовано новий прекрасний храм. На той час помер Анастасіопольський єпископ. Жителі міста попросили Анкірського митрополита Павла поставити їм єпископом преподобного Феодора.
Як не опирався святий, посланці митрополита та жителі Анастасіополя силою вивели його з келії та відвезли до міста.
Ставши єпископом, святитель Феодор багато працював на благо Церкви. Душа ж його шукала відокремленого спілкування з Богом. Через кілька років він вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму. Там, не відкриваючи свого сану, він оселився в Лаврі преподобного Сави, де жив безмовно від Різдва Христового до Великодня. Потім великомученик Георгій наказав йому повернутися до Анастасіополя.
Святість преподобного була настільки явна, що під час здійснення ним Євхаристії благодать Святого Духа у вигляді світлої порфіри покривала Святі Дари. Одного разу, коли преподобний підняв дискос із Божественним Агнцем і проголосив “Святая святим”, Божественний Агнець піднявся у повітря, а потім знову опустився на дискос.
Вся Православна Церква шанувала преподобного Феодора святим ще за його життя.
Коли в одному з міст Галатії трапилася страшна подія – під час хресної ходи дерев’яні хрести стали самі хитатися і розбиватися, то Константинопольський патріарх святий Хома (607–610; пам’ять 21 березня) закликав до себе преподобного Феодора, щоб від нього дізнатися таємницю цього страшного дива. Наділений даром прозріння, преподобний Феодор пояснив, що це є пророком майбутніх бід для Церкви Божої (так він пророчо вказав на майбутню брехню іконоборства). Засмучений святий патріарх Фома просив преподобного молитися про свою швидку кончину, щоб не бачити йому лиха.
У 610 році святий патріарх Фома помер, випросивши благословення у преподобного Феодора. У 613 році відійшов до Господа і преподобний Феодор Сікеот.
