Ілліна Валентина

Мученик Андрій Стратилат був римським воєначальником при імператорі Максиміані. Під час війни із Сирією святому Андрію дали титул “стратилат”, тобто головнокомандувач. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти противника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги – біси,

Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки по плоті, а й по духу. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися в Іллірію (нині Югославія). За ремеслом брати були каменетесами (їхніми вчителями в цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися і богоугодного життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів

Преподобний Аліпій Печерський народився близько 1065 і є наслідувачем євангеліста Луки. З молодих років Аліпій був відданий батьками на навчання до грецьких иконописців, котрі прийшли, щоб здійснити розпис святої Печерської церкви. Аліпій був свідком того дивного дива, яке описане в оповіді про святу Печерську церкву, коли під час робіт іконописців із розпису вівтаря в ньому

Перенесення з Едесси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа нашого Іісуса Христа відбулося 944 р. Переказ свідчить, що за часів проповіді Спасителя в сирійському місті Едесі правив Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Чутки про великі чудеса, які творив Господь, поширився Сирією і дійшов до Авгара. Не бачачи Спасителя, Авгар увірував у Нього як

Слово «успіння» можна перевести як «сон» або «смерть», – так у Церкві називають день смерті Пресвятої Богородиці. Святе Письмо нічого не говорить нам про життя Пресвятої Богородиці після Воскресіння Христового, тому про Успіння Богородиці ми знаємо з двох латинських трактатів V століття і з послання псевдо-Діонісія Ареопагіта. Церква вірує, що ці джерела зберігають основу того Переказу, яке жило