Святі дня

Священномученик Антипа – учень святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26 вересня), був єпископом Пергамської Церкви за царювання імператора Нерона (54–68). У той час за наказом імператора всіх, хто не приносив жертви ідолам, страчували або виганяли. Тоді був ув’язнений та висланий на острів Патмос в Егейському морі святий апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі […]

Святий мученик Терентій та його дружина постраждали за часів імператора Декії (249–251). Імператор видав указ, у якому наказував всім підданим приносити жертви язичницьким ідолам. Коли цей указ отримав правитель Африки Фортунатіан, він скликав народ на площі, показав страшні знаряддя тортур і оголосив, що всі без винятку мають принести жертви ідолам. Багато хто, злякавшись мук, погодився,

Святий мученик Євпсихій у Кесарії Кападокійській народжений і вихований, походив із чесного патриціянського роду, проводив непорочно у християнській цноті роки юности своєї, сивину маючи розуму і вік старості — життя чисте. Поєднався законним шлюбом із жінкою за царювання богопротивного Юліана Відступника, і ще не розійшовся шлюбний бенкет, як показав за Христом, Богом своїм, велику ревність

У вівторок другої седмиці після Пасхи (цього року 21 квітня) Православна Церква встановила молитовне поминання померлих. Після світлої радості Великодня, коли лунає переможне “Христос воскрес!”, Церква запрошує нас звернутися до тих, кого ми любимо, але хто вже відійшов у вічність. Радониця — це особливий день поминання померлих. Назва “Радониця” походить від слова “радість”. І це не

Преподобний Даниїл Переяславській, у миру Димитрій, народився в місті Переяславлі (нині Переславль-Заліський) від благочестивих батьків Константина і Феодосії. З юних літ він прагнув до строгих християнських подвигів. Одного разу, почувши житіє преподобного Симеона Стовпника, Димитрій дістав волосяний мотузок і таємно обв’язався ним для наслідування подвигу преподобного. Мотузок врізався в його тіло. Коли батьки вмовляли Димитрія зняти

Антипаскою називається наступний після Світлого тижня. Згадка про святкування Антипасхи є вже у християнських джерелах IV-V століть. Цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Ісуса Христа апостолам. Перше сталося в день Світлого Воскресіння Спасителя, коли Він з’явився десяти апостолам без святого Фоми. Через вісім днів воскреслий Господь знову явився Своїм апостолам, серед яких був і

Святі мученики Агафопод диякон і Феодул читець жили у Фессалоніках за царювання імператорів Діоклітіана (284–305) і Максиміана (284–305) і перебували у церковному причті: святий диякон Агафопод був глибоким старцем, а Феодул молодим вродливим юнаком. Обидва вирізнялися праведним життям і благочестям. Якось святий Феодул у сонному видінні побачив, як невідома людина у світлому одязі вклала йому

Святий Іосиф народився на Сицилії. Батько його – Плотій, а матір – Агафія. З дитинства він прагнув до Бога; тихий, смиренний, завжди говорив про святі речі, а душа його виривалася з молодого тіла і линула до Бога, до Пречистої, яку особливо почитав у своїх молитвах. Коли Сицилію завоювали сарацини, батьки забрали Іосифа і втекли до

Святі мученики Амфіан і Едесій братами по крові були. Батьківщиною їхньою був місто Патара у Лікійському краю. Звідти батьки послали їх до Бирита (сучасного Бейрута) на навчання зовнішньої премудрості, де вони чесно, покірно і ціломудрено юні дні свої проводили, на подив усім були непорочні і своїм життям, бо властиві юним звичаї відкидали, чесним старцям уподібнювалися,

Історія цього образа дивовижна з самого початку його створення. Ще за свого земного життя Діва Марія благословила святого апостола Луку написати Її зображення. Коли ж великий євангеліст представив Богородиці створену ним ікону, Пресвята сказала, що відтепер благодать і сила Господа будуть із цим образом. …Минуло вісім сотень літ, і заповітна святиня знайшлася в однієї благочестивої