Святі мученики Агафопод диякон і Феодул читець жили у Фессалоніках за царювання імператорів Діоклітіана (284–305) і Максиміана (284–305) і перебували у церковному причті: святий диякон Агафопод був глибоким старцем, а Феодул молодим вродливим юнаком.
Обидва вирізнялися праведним життям і благочестям. Якось святий Феодул у сонному видінні побачив, як невідома людина у світлому одязі вклала йому в руку якусь річ. Коли він прокинувся, то побачив у руці чудовий перстень із зображенням Хреста і вирішив, що це знак його майбутнього мучеництва. Силою зображеного на персні Хреста святий зцілив багатьох хворих і звертав язичників до віри у Христа Спасителя.
Коли імператор Діоклітіан видав указ (303) про гоніння на християн, багато хто намагався сховатися від переслідувань, але святі Агафопод і Феодул безбоязно продовжували вести євангельську проповідь.
Правитель Фессалонік Фаустін, дізнавшись про це, наказав привести їх до себе на суд. Побачивши юність і красу святого Феодула, Фаустін намагався лестощами переконати його відмовитися від християнства і повернутися до узаконених жертвоприношень. На це мученик Феодул відповів, що він давно вже зрікся помилок і шкодує Фаустина, який своєю відданістю поганству засуджує себе на вічну смерть. Імператор запропонував мученикові вибір: благополучне життя чи негайну смерть. Святий відповів, що обирає, звісно, життя, але життя вічне, тому тимчасової смерті не боїться.
Коли Фаустін втратив надію переконати мученика Феодула, він почав умовляти святого Агафопода. Імператор намагався обдурити його і сказав, що святий Феодул уже погодився принести жертву богам. Але мученик Агафопод не повірив цьому. Він був упевнений, що святий Феодул готовий принести своє життя Істинному Богу, Господу Ісусу Христу.
Не досягши успіху, Фаустін наказав відправити мучеників у в’язницю. У в’язниці святі мученики палко молилися і сміливо проповідували в’язням Слово Боже, так що багатьох навернули до християнства. Начальник в’язниці Євтіній доніс про це правителю.
Фаустін знову покликав їх на суд і почав знову переконувати зректися Христа. Перед очима святого Феодула змусили приносити жертви ідолам тих, хто раніше були християнами, але зрадили віру. “Німічних ви перемогли, а міцних воїнів Христових ні в якому разі не зможете перемогти, якщо навіть винайдете ще більші муки!” – сказав святий Феодул. Імператор наказав мученикові принести християнські книги. “От, моє тіло віддається для мук, – відповідав мученик, – роби з ним, що хочеш; замуч мене найжорстокішим способом, але все ж я не віддам святих книг для наруги безбожним!”
Фаустін наказав привести святого Феодула на місце страти, де кат приготував меч, щоб відсікти йому голову. Мученик мужньо і з радістю вигукнув: “Слава Тобі, Боже, Отче Господа мого, Ісуса Христа, що хотів постраждати за нас. Ось через благодать Його і я йду до Тебе, з радістю вмираю за Тебе!” Тоді Фаустін скасував страту і знову ув’язнив мучеників у в’язницю. Там святі мученики палко молилися і обидва побачили однаковий сон. Вони пливли на кораблі, який під час бурі зазнав аварії. Хвилі викинули їх на берег у білому сяючому одязі. Святі розповіли одне одному видіння і подякували Богові за провіщену ним мученицьку кончину.
Вранці, коли мучеників знову привели до Фаустина, вони оголосили йому: “Ми – християни і за Христове Ім’я готові зазнати будь-яких страждань”. Фаустін наказав кинути їх у море. Воїни прив’язали святому Агафоподу каміння, а він голосно виголосив: “Це буде нам другим Хрещенням, яким омиються наші гріхи, і ми чистими прийдемо до Христа”. Слідом за ним був кинутий у море і святий Феодул († 303).
Море викинуло на берег тіла мучеників у світлих шатах, без каміння і без мотузок. Християни взяли їхні святі тіла і поховали.
