Нам майже нічого не відомо про його життя. У літописних джерелах подаються різні відомості про національність святителя, не встановлено точно його походження: болгарське або ж сирійське. Але не настільки важлива його національність: святитель Михаїл як просвітитель послужив викоріненню язичництва і насадженню благодатного християнського вчення на наших землях.
Святитель Михаїл проповідував без тлумача-перекладача, при цьому не сприйняв в себе язичницький дух Русі, а утвердив замість язичництва Євангеліє. Він зміг стати для русичів справжнім добрим пастирем, який прибув на ці землі за часів Хрещення Русі і тут поширював слово істини в перші роки після цієї доленосної події 988 року.
Згідно з Никонівським літописом, святитель Михаїл «був чоловіком премудрий розумом, таким, що вчить, і святого життя», і не інакше як Промислом Божим можна назвати рішення святого патріарха Константинопольського Миколая Хрисоверга про призначення цього великого святителя на Київську кафедру. Святитель Михаїл немов прихований від загального погляду в світлі величі святого рівноапостольного князя Володимира, але швидше за все, він хрестив наш народ, коли князь «Красне Сонечко» радів за свій новопросвічений Святим Хрещенням народ.
Не тільки в Києві довелося потрудитися святителю Михаїлу, його проповідь чули багато міст і селищ Святої Русі. . Завдяки його працям, молитві і особистому прикладу, люди, які тільки почули про Христа, могли повною мірою відчути ту повноту благодаті, яку ця звістка за собою несла. Будучи главою новоствореної Київської Митрополії, святитель Михаїл зробив все для того, щоб люди побачили світло істини, щоб вони не тільки зустрілися з Живим Богом, але назавжди залишилися християнами, не тільки по букві, а й по духу.
Незважаючи на те, що про першого митрополита всієї Русі відомо дуже мало, і що він зовсім недовгий термін правив на Київських пагорбах, пам’ять про нього завжди жила і буде жити в серці нашого православного народу.
