В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогоднішнє євангельське читання про милосердя. Але не просто про милосердя, яке, зрештою, властиве будь-якій людині, а про милосердя християнське. У сьогоднішньому тексті вказується, як повинні чинити християни, аби їхній спосіб життя відрізнявся на краще від життя тих, хто не увірував у Христа.
Очевидно, що існує природна мораль, яка властива всім людям — і віруючим, і невіруючим, і грішникам, і праведникам, і язичникам, і християнам. Наприклад, любити свою сім’ю — природно для людини, незалежно від того, віруюча вона чи ні. Або любити того, хто чинить добро, — також природно для будь-кого, незалежно від його світогляду, релігійності чи переконань. Але від християн вимагається більше: «І коли любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? Бо й грішники люблячих їх люблять. І коли чините добро тим, хто вам чинить добро, яка вам за те подяка? Бо й грішники те саме роблять» (Лк. 6:32–33). Отже, є доброзичливість, властива всім людям, навіть тим, кого Євангеліє прямо називає грішниками. А є мораль християнська, яка повинна так само сильно відрізнятися від моралі грішників, язичників і невіруючих, як істинна віра відрізняється від віри неправдивої.
Ключове слово в цьому євангельському тексті — милосердя. Що ж таке милосердя? Часто слова, які ми вживаємо з різних приводів і у різних ситуаціях, стираються й втрачають свій первісний сенс. У Святому Письмі милосердя або милість означає виявлену любов. Бути милосердним — це означає проявляти любов у добрих справах. Апостол Павло прямо вказує: милосердя — це прояв любові: «Любов… довготерпить, милосердствує» (1 Кор. 13:4). Але є природна, властива людській природі, любов і милосердя. І завдяки цьому навіть найбільші грішники й невіруючі здатні любити та чинити милість своїм близьким: «Бо й грішники люблячих їх люблять» (Лк. 6:32).
Звичайно, і християнин за природним моральним законом любить тих, хто його любить. Але якщо на цьому його любов і милосердя закінчуються, то він нічим не відрізняється від тих, хто Христа не прийняв. Тому Євангельська етика закликає перевищити цю природну мораль — у тому сенсі, що якщо грішник любить люблячого його, то християнин повинен любити навіть того, хто його не любить, а більше того — любити й тих, хто його ненавидить: «А ви любіть ворогів ваших і добро чиніть» (Лк. 6:35).
Звернімо увагу: Христос не каже бути безпристрасними чи байдужими до ворогів. Такі ідеї можна знайти в античній філософії — апатія, байдужість. Христос же вимагає від учнів значно більшого: любити ворога і чинити йому добро. Для тих, хто не приймає Христа, це може бути незрозумілим і навіть неприйнятним. Але християни повинні сприймати цю заповідь як основу свого життя. Сам Господь пояснює: «І будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних, і до злих» (Лк. 6:35).
Отже, ми покликані бути милосердними до всіх.
Але, дорогі брати і сестри, пам’ятаймо: милосердя — це не лише матеріальна допомога. Є люди, матеріально забезпечені, але які потребують слова підтримки, уваги, щирості. У світі, де цінують час і сили, скупість на них стала ознакою сучасної цивілізації. Скільки людей навіть у сім’ях потребують тепла і звичайної уваги! Тому милосердя як діяльна любов може проявлятися у матеріальному, емоційному та інших вимірах. Але тут нас чекають спокуси. Найпоширеніша з них — підміна християнського милосердя милосердям загальнолюдським.
Часто можна почути: допомагати треба лише тим, кому допомога допоможе «стати на ноги». У цьому є рація. Але що в такому підході християнського? Легко любити й допомагати сильному, красивому, перспективному. Господь же не сказав: шукайте талановитих і підтримуйте їх. Християнин має допомагати без огляду на статус чи перспективи.
Інша спокуса — коли ми самі вирішуємо, хто «гідний» милосердя, а хто — ні. Такий підхід веде до осуду. А милосердя за своєю суттю вище суду. «Милість превозноситься над судом» (Як. 2:13).
Як же бути? Адже милосердям можна зловживати. Чи слід допомагати без розбору? Відповідь у тому, що милосердя — це подвиг.
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії
архієпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА
