Святі мученики Дада, Максим і Квінтиліан постраждали за часів імператора Діоклетіана (284-305), коли вийшов наказ приносити на урочистих святах жертви язичницьким богам, а християн піддавати смерті.
Намісники імператора Тарквіній і Гавіній у місті Доростолі влаштували пишне свято, на якому були присутні жителі не тільки міста, а й навколишніх сіл.
Коли свято закінчилося, хтось доніс імператору, що троє братів – Дада, Максим і Квінтіліан – не підкорилися наказу імператора і пішли до себе в село Озовію. За ними були послані воїни, які застали святих братів за молитвою і відвели їх на суд.
Правителі допитали братів, які сповідали себе християнами. Тоді Тарквіній запропонував святому Максиму стати жерцем бога Зевса. Але той назвав Зевса перелюбником і знову сповідував Істинного Бога.
Тарквіній намагався вмовити святих Даду і Квінтіліана. Вони сказали, що їхній брат Максим добре знає Святе Письмо, і вони в усьому дотримуються його. Мучеників відправили до в’язниці, але і там вони думали тільки про порятунок своїх душ. Опівночі, коли святі заснули, їм явився диявол, який ополчився на них зі зброєю. Але коли мученики прокинулися, вони побачили Ангела, який сказав: “Не бійтеся! Бог – ваша надія, прийме вас до Себе. Він недалеко від вас і допоможе вам”. На ранок Тарквіній сказав братам, що боги оголосили йому уві сні свою волю: віддати їх смерті, якщо вони не принесуть жертви. Мученики відповіли, що їм Господь наказав зазнати мук за Його Святе Ім’я.
Кілька днів тортури та допити тривали безперервно з ранку до вечора. Нарешті мученикам винесли смертний вирок, відвели під вартою в їхнє село і там усікли мечем († 286).
