Його слід відрізняти від преподобного Симеона Стовпника († 459 р.; пам’ять 1/14 вересня), який подвизався також на околицях Антіохії Сирійської.
Народився святий у 521 р. в Антіохії Сирійській, був вихований матір’ю у дусі Божому. Мати часто читала молитву до святого Іоанна Предтечі, просила заступництва синові і обіцяла присвятити його Богові. З дитинства хлопчик вірізнявся серед ровесників, дотримувався суворого посту і палко молився. Вже в дитинстві преподобному Симеону кілька разів являвся Господь, передбачаючи йому майбутні подвиги та нагороду за них.
У юності святий пішов на одну пустельну гору, а потім оселився в обителі преподобного Іоанна Стовпника біля Селевкиї Сирійської, де зійшов на стовп. За найсуворіші і надприродні подвиги посту та молитви він удостоївся особливої благодаті Божої – дару зцілення недуг.
На 22-му році життя Симеон, за одкровенням, перейшов на Дивну гору, де заснував монастир. Досягши високого ступеня чернечої досконалості, подвижник здійснив безліч чудес, передбачав таємне, удостоївся видіння Господа та бесіди з Ним.
Так, він передбачив взяття Антіохії Хозроєм I і землетрус у ній, зцілював різні недуги і навіть воскресив мертвих; закликанням його імені звільнялися полонені персами антиохійці; по молитві преподобного протягом трьох років пшениця в монастирській житниці не вичерпувалась, незважаючи на те, що її брали у великій кількості.
Симеон провів на стовпі 68 років, помер у 596 році.
