Горбанівська чудотворна ікона — одна з найвідоміших святинь Полтавщини. Окремі вчені виводять історію святині аж із Корсунської ікони, що була принесена з Корсуня в Київ Володимиром у 988 році. Нинішня святиня — вірогідно, копія того зображення.
Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалась. Виявилось, що саме так в нашу історію увійшла нова релігійна святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився по сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священника отця Василя Павловського.
Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила з рук шведів, адже існують дані про негативне ставлення шведської армії до православних церков, одна з яких була розграбована, а її ікони викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має ця легенда під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому випадку релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення — металева пластина.
На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев`яний храм. Особливу роль у будівництв церкви відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (якого після смерті було поховано разом із дружиною у цьому храмі). З того часу ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.
Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо, проте у 1734 році він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев`яну дзвіницю. У 1818 році на місці старого храму, за дозволом єпископа Полтавського і Переяславського, преосвященнійшого Мефодія та стараннями настоятеля, священика Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.
Починаючи з 1850 року до 1917 року щорічно 13 липня відбувався хресний хід з Горбанівською іконою до Успенського кафедрального собору де ікона знаходилась до свята Успіння Богородиці , і знову хресним ходом поверталася до Горбанівки. У 30-х роках 20 ст. церква була зруйнована. Чудотворний образ врятувала черниця Ананія Панасенко, переховуючи його у своєму будинку в м. Полтаві. У 1941 році повернула ікону до Макарівського храму . З 1949 р. по 1963 р. святиня перебувала у Преображенському кафедральному соборі. Після його знищення знову повернулася до Макарівської Церкви де перебуває і до нині.
