Преподобний Феодосій Печерський, засновник загальножительського монастирського статуту та родоначальник чернецтва в руській землі, народився у Василеві (нині Васильків), неподалік Києва. З юних років він виявив непереборне бажання до подвижницького життя, ведучи аскетичне життя ще в батьківському будинку. Він не любив дитячих ігор та захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його на навчання читання священних книг. При чудових здібностях та старанності, швидко вивчився читання книг, так, що всі дивувалися розуму юнака.
У 14 років він втратив батька і залишився під наглядом матері — жінки суворої та владної, але вона дуже любила свого сина. За прагнення до подвижництва вона багато разів карала його, але преподобний твердо стояв на своєму.
У 24 роки він таємно залишив батьківську хату та постригся у ченці, з благословення преподобного Антонія, у Києво-Печерському монастирі з ім’ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитись у Києві та прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Преподобний Феодосій трудився в обителі більше інших і нерідко брав він частину праці братії: носив воду, рубав дрова, молотив жито і відносив кожному ченцю борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло та віддавав його в їжу комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми. У храм він приходив першим за інших і, ставши на своє місці, не сходив з нього до закінчення Богослужіння; читання слухав із особливою увагою.
У 1054 преподобний Феодосій був висвячений у сан ієромонаха, а в 1057 обраний ігуменом. Слава про його подвиги навернула безліч ченців до обителі, в якій він побудував нову церкву та келії та ввів студійський гуртожитильний статут, списаний, за його дорученням, у Константинополі.
У сані ігумена преподобний Феодосії продовжував виконувати найважчі послухи в обителі. Святий зазвичай їв тільки сухий хліб і варену зелень без олії. Ночі проходили без сну в молитві, що багато разів помічали браття, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосії спав лежачи, зазвичай він відпочивав сидячи. Під час Великого посту святий віддалявся в печеру, розташовану неподалік обителі, де трудився, ніким не зримий. Одягом його була жорстка власяниця, одягнена прямо на тіло, так що в цьому жебраку не можна було впізнати знаменитого ігумена, якого шанували всі, хто його знав.
Якось преподобний Феодосій повертався від великого князя Ізяслава. Візник, який ще не знав його, сказав грубо: «Ти, чернець, завжди святий, а я постійно в працях. Іди на моє місце, а мене пусти в колісницю». Святий старець лагідно послухався і повіз слугу. Побачивши, як преподобному кланялися, сходячи з коней, зустрічні бояри, слуга злякався, але святий подвижник заспокоїв його і, по приїзді нагодував у монастирі.
Сподіваючись на Божу допомогу, преподобний не зберігав великих запасів для обителі, тому братія іноді потребувала насущного хліба. За його молитвами, благодійники були невідомі, доставляли в обитель необхідне братії. Великі князі, особливо Ізяслав, любили насолоджуватися духовною бесідою з преподобним Феодосієм. Святий не боявся викривати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому заступника, а судді переглядали справи на прохання шанованого всіма ігумена. Особливо дбав преподобний про бідних: збудував для них у монастирі особливий двір, де будь-хто міг отримати їжу і дах.
Заздалегідь передбачивши свою кончину, преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа 1074 року. Він був похований у викопаній ним печері, в якій усамітнювався під час посту. Мощі подвижника були знайдені нетлінними у 1091 році. До лику святих преподобний Феодосії був зарахований у 1108 році.
З творів преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава та молитва за всіх християн. Житіє преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Літописцем, учнем великого авви.
