Одним зі старозавітних прообразів, що вказували на Богоматір, була неопалима купина – той кущ, який Мойсей бачив, як він горів у вогні, але не згорав. Ця купина знаменувала собою непорочне зачаття Богоматір’ю Христа від Духа Святого. Будучи Матір’ю, Вона залишилася Дівою: до різдва Діва, у різдві Діва і після різдва Діва.
Можна надати й інше ще тлумачення прообразу неопалимої купини: Богоматір, народившись на грішній землі, перебувала безумовно чистою, непричетною до гріха, яка не пізнала беззаконня. У церковних піснеспівах чується цей старозавітний символ: “Якоже купина не згорає опалювана, тако, Діво, народила єси”. У стихирі на Благовіщення співається: “Радуйся, Купино неопалима”.
Благочестива християнська старанність постаралася закріпити в художньому образі цю думку, і звідси виникла ікона “Неопалимої Купини”.
За народним віруванням ікона ця позбавляє будинки тих, хто шанує її, від вогню. Якось довелося читати розповідь очевидця, який потрапив на велику пожежу, що охопила багато будівель. Серед них був дерев’яний будиночок, який не загорявся: біля нього нерухомо стояла жінка, тримаючи в руках ікону “Неопалимої Купини”. По її щоках текли сльози, але обличчя виражало повний спокій і непохитну віру. Видно було, що вона не турбується за свій дім, а плаче про нещастя інших. Пожежа посилювалася, а жінка стояла нерухомо. Очевидець пішов, дивуючись цій вірі, але очікуючи, що будинок загориться. Наступного дня він повернувся до згарища. На спустошеному згарищі височів один тільки будиночок, охоронений силою ікони.
“Неопалима Купина” зображується іноді у вигляді охопленого полум’ям куща, над яким височіє видима від пояса Богоматір із Немовлям на руках. Це зображення рідкісне. Набагато частіше зображується восьмикутна зірка, що оточує Богоматір.
Зірка складена з двох чотирикутників. Один забарвлюється в червоний колір – в образ полум’я, інший, нагадуючи зелень таємничого куща, – у зелений. У кутах ікони – чотири символи, що згадуються в Апокаліпсисі Іоанна Богослова: людина, лев, телець і орел, а також архангели з тими символами, які засвоює їм церковний переказ, – Михаїл із жезлом, Рафаїл з алавастром, Уріїл із вогняним мечем, Селафіїл із кадилом, Варахиїл із виноградним гроном та Гавриїл із гілкою благовістя. У руках Пречистої Діви поміщається ще інколи, окрім Немовляти, драбина, притулена верхнім кінцем до плеча Богоматері – знамення того, що Вона піднесла людство від землі на Небо. Пишуть інколи ще браму і жезл – символ Спасителя, який у церковних піснях називається “жезлом від кореня Ієсеєва”.
