Святий апостол Iуда, один із дванадцятьох апостолів Христових, був із Давидового і Соломонового роду, народжений у Назареті Галилейському від батька Іосифа, теслі (який був пізніше обручником Пречистої Діви Марії), від матері ж Саломії, не вифлеємської Саломії, але іншої, яка була донькою Агея, сина Варахії, брата ж Захарії. У законному подружжі з Иосифом народила йому синів, яких поіменно згадано в Євангелії від Матвія: Якова, Іосифа, Симона і Iуду.
Святий Iуда названий Iудою Яковим, тобто братом Якова, бо через смирення вважав себе недостойним назватися Господнім братом по крові.
Очевидно, що Iуда від початку у невіданні грішив щодо Христа невірством і заздрістю. Згрішив же й небратолюбством, як же про те в житії святого Якова, брата Божого, написано. Коли Іосиф (повернувшись з Єгипту) розділяв землю поміж своїми дітьми, яких мав від першої жінки, та захотів уділити частину й Христові Ісусу, Господу, від Пречистої Діви понад природу нетлінно народженому, що тоді був ще малим хлопцем, старші сини Іосифа (серед них і Iуда) не погоджувалися прийняти Його, як не від одної матері народженого.
Яків же прийняв його до своєї частки як спадкоємця, і через те назвався після того братом Божим, а Iуда святий, знаючи свої попередні гріхи, не смів називатися Божим братом, але тільки братом Якова, як же і в посланні своєму пише, кажучи: «Iуда, раб Ісуса Христа, брат же Якова».
Спершу Іуда згрішив невірством, після того повірив у Христа без сумніву і став Його апостолом і проповідником. Згрішив був до Нього нелюбов’ю — після того настільки Його полюбив, що й душу свою за Нього поклав. Велику за Христом мав ревність і бажав, аби цілий світ пізнав Христа, істинного Бога, і повірив у Нього, і полюбив Його, й отримав спасення. Ту ревність його і в Євангелії згадано. Коли говорив Господь до учнів своїх: «Хто любить Мене, улюбленим буде в Отця мого, і Я полюблю його, і явлюся йому сам», — тоді сказав до нього Iуда неіскаріотський (цей Господній брат по крові): «Господи, як так, що нам хочеш явитися, а не світові?» і далі мовив: «Не нам лише дай, Господи, пізнання Тебе, а й цілому світові». Не лише нам яви спасення Твоє, а й цілому людському родові. Щоб не лише ми, раби та учні Твої, а й цей світ пізав Тебе, Творця і Спасителя свого, полюбив Тебе гаряче, і служив Тобі вірно, і прославив Тебе навіки».
У яких землях святий апостол Iуда після Вознесення Господнього проповідував Христа, повідомляє Никифор, історіограф церковний, розповідаючи про нього так: «Божественний Iуда, не іскаріотський, а інший, у нього ж було подвійне ім’я — Фадей і Левій, син Йосифа, брат же Якова, скиненого з крила церковного, спершу Iудею і Галилею, Самарію і Ідумею, тоді аравитські гради, сирійські та месопотамські краї зловив сіттю Євангелія. Пізніше в Едес, Авгарів град, прийшов, де раніше другий Фадей, що із сімдесяти тих один, проповідував Христа, і якщо там було замало служби Фадея, то цей Iуда Фадей добре виконав».
Відомо ж, що і в Перській землі благовістив слово спасення святий Iуда і звідти писав грецькою мовою Соборне Послання до всіх вірних — хоч і коротке, проте великого розуму й корисного учення сповнене: одне догматичне, тобто про тайну Пресвятої Тройці і Воплочення Христового, про розрізнення ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд; інші ж моральні, які переконують уникати гріховної тілесної нечистоти, і хули, і гордині, і непослуху, заздрості й ненависті, підступу та лукавства, кожному ж бути постійним у своєму покликанні: у вірі, молитві, любові піклуватися про навернення заблуджих, пильнуватися від єретиків.
Так святий апостол Iуда виявив у своєму Посланні великі речі короткими словами. Підняв же багато трудів, переходячи різні краї і Христа проповідуючи, переконуючи у вірі, хрестячи народи і на спасення їх наставляючи.
Коли ж в Араратський край прийшов, багато людей зі зваби ідольської відвернув і до Христа привів. Схопили його ідолослужителі. Довго мучили, на дереві хресному повісили, стрілами невірні в нього стріляли. Святий Іуда закінчив подвиг і шлях свій, перейшов до Христа Бога прийняти винагороду — вінець вічний на небі.
