Історія цих святих, які пролили свою кров за Христа, починається ще в часи апостольські – в ті дні, коли хрестити наших предків йшов із проповіддю святий апостол Андрій. Першими мучениками на землях нинішньої України-Русі є Інна, Пінна та Римма, пам’ять яких Православна Церква згадує в ці дні.
Як розповідає святитель Димитрій Ростовський, автор-укладач знаменитих «Четьї-Міней», на київських пагорбах апостол Андрій, звертаючись до своїх учнів, сказав: «Вірте мені, що на цих горах засяє благодать Божа; велике місто буде тут, і Господь спорудить там багато церков і просвітить святим хрещенням всю Руську землю».
Святі мученики Інна, Пінна і Римма були тими учнями святого апостола Андрія, до яких він звертався. Родом вони походили з північної землі Великої Скіфії, тобто, це – ільменські слов’яни-русичі.
Інна, Пінна, Римма були охрещені апостолом Андрієм, рукопокладені у священників і спрямовані для укріплення віри й утвердження благочестя серед греків та інородців, котрі проживали у Босфорському царстві. Дорогою в Таврію (у Крим) вони скрізь проповідували християнську віру і хрестили народ.
Вони розповідали про вчення Христа, проповідували Євангеліє і хрестили багатьох варварів, навернувши їх до православної віри. За це були схоплені місцевим князем, котрий хотів було звабити їх різними спокусами й утішними обіцянками, але вони не схилилися на запропоновані їм почесті та за свою твердість віри в Христа були побиті без пощади.
У той час стояла сувора зима, і річки замерзли настільки, що їх могли переходити по льоду не тільки люди, а й коні з возами. Князь наказав поставити в лід великі колоди і прив’язати до них святих, поступово опускаючи їх у студену воду. Коли лід дійшов до шиї святих, вони, змучені страшною холоднечею, віддали Господу свої блаженні душі.
У стародавньому слов’янському місяцеслові оповідається, що деякі християни поховали тоді тіла їхні, але потім єпископ Гедца вийняв їх із могили і, взявши на плечі свої, поклав у своїй церкві. Через сім років після смерті своєї святі мученики з’явилися тому ж єпископу і повеліли йому перенести мощі їхні в містечко, що називається Алікс, у сухий притулок. (Алікс є нинішня Алушта, що розташована на березі Чорного моря, на північний схід від Ялти. “Сухий притулок” означає морську пристань).
