Мученики Анікіта і Фотій (його племінник) були родом із Нікомідії. Анікіта, військовий сановник, викривав імператора Діоклітіана (284-305), який встановив на міській площі знаряддя страти, щоб лякати християн.
Розгніваний Діоклітіан наказав мучити святого Анікіту, а потім кинути його на поживу звірам. Але випущений лев став лагідним і пестився до нього. Раптово почався сильний землетрус, через що впало капище Геркулеса, і під міською стіною, що обвалилася, загинуло багато язичників. Кат заніс меч, щоб відтяти голову святому, але сам упав без свідомості. Святого Анікіту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь згас. Мученика кинули в казан із киплячим оловом, але олово охололо.
Так Господь зберігав Свого раба для утвердження багатьох. Племінник мученика, святий Фотій, привітав страждальця і, звернувшись до царя, зауважив: “Ідолопоклонник, твої боги – ніщо!” Меч, занесений над новим сповідником, вразив самого ката. Мучеників посадили в темницю.
Через три дні Діоклітіан став умовляти їх: “Поклоніться богам нашим, і я прославлю вас і збагачу”. Мученики відповідали: “Загинь ти зі своєю честю і багатством!” Тоді їх прив’язали за ноги до диких коней, але святі, тягнучись по землі, залишалися неушкодженими. Не постраждали вони і в розпеченій лазні, яка розвалилася. Нарешті Діоклітіан велів розпалити величезну піч, і безліч християн, натхнених подвигами святих Фотія й Анікіти, самі ступили в неї зі словами: “Ми християни!”
Всі вони померли з молитвою на устах. Тіла святих Анікіти і Фотія не постраждали від вогню і навіть волосся їхнє залишилося цілим. Бачачи це, багато хто з язичників увірував у Христа. Ця подія відбулася 305 року.
