Святі дня

Мученик Іполит був начальником і доглядачем в’язниць у Римі за часів Декії і Валеріана (249-259). Навернений до Христа мучеником Лаврентієм (пам’ять 10 серпня), він поховав його тіло. Про це донесли імператору, який затримав святого Іполита і, сміючись, запитав: “Чи ти теж став чарівником, що вкрав тіло Лаврентія?” Святий сповідав себе християнином. Його стали жорстоко бити […]

Мученики Анікіта і Фотій (його племінник) були родом із Нікомідії. Анікіта, військовий сановник, викривав імператора Діоклітіана (284-305), який встановив на міській площі знаряддя страти, щоб лякати християн. Розгніваний Діоклітіан наказав мучити святого Анікіту, а потім кинути його на поживу звірам. Але випущений лев став лагідним і пестився до нього. Раптово почався сильний землетрус, через що

Преподобний Феодор, князь Острозький, здобував славу як захисник Православ‘я від насильницького насадження папізму. Князь Острозький був великим меценатом, будував храми, дбав про їх благоустрій. Походив князь від роду святого рівноапостольного князя Володимира (пам’ять 15 липня) через його правнука Святополка-Михайла, князя Туровського (1080-1093), великого князя Київського († 1113). Перший раз ім’я преподобного князя Феодора згадується під

Мученики архідиякон Лаврентій, папа Сикст, диякони Фелікіссім і Агапіт, воїн Роман Римські постраждали 258 року за імператора Валеріана (253-259). Святий папа Сикст, родом з Афін, здобув гарну освіту, проповідував в Іспанії та був поставлений єпископом до Риму після мученицької кончини святого папи Стефана (253-257, пам’ять 2 серпня).  Це був час, коли папа, який обіймав Римський

Святий апостол Матфій народився у Вифлеємі, походив із коліна Юдина; з раннього дитинства він вивчав Закон Божий за священними книгами під керівництвом святого Симеона Богоприїмця. Коли Господь Ісус Христос явив Себе світові, святий Матфій увірував у Нього як у Месію, невідступно йшов за Ним і був обраний до числа 70 учнів, яких Господь “посилав по

Святитель Єміліан, єпископ Кізіцький, жив за царювання імператора-іконоборця Льва Вірменина (813-820). Разом з іншими єпископами його викликали в палац до імператора, який наполегливо вимагав від єпископів відмовитися від шанування святих ікон. Святитель Єміліан перший твердо відповідав імператору, що питання про іконошанування може обговорюватися і вирішуватися лише в Церкві духовними особами, а не в царському палаці.

Преподобний Пимен Багатостраждальний (ХІ ст.) шляхом тяжкої хвороби досяг Царства Небесного. Народився та виріс цей подвижник хворим. Він довго просив батьків віднести його до Києво-Печерського монастиря. Коли вони принесли сина у прославлену обитель, то стали просити у молитвах про його одужання. Але сам мученик, усвідомлюючи високу цінність страждань, просив Господа про продовження хвороби, а також

Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоанна Златоуста. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства. З VII століття дійшло до нас слово на Преображення Господнє прп. Андрія Критського (635-680 рр.). В цьому слові

Свята Нонна, мати святителя Григорія Богослова († 25 січня 389 р.), була дочкою християн Фільтатата і Горгонії, тітки святителя Амфілохія, єпископа Іконійського (пам’ять 23 листопада). Батьки виховали її в християнському благочесті. Свята Нонна була одружена з Григорієм Аріанзьким, багатим власником земель в Аріанзинському і Назіанзинському округах. Шлюб був вигідний за земними розрахунками, але важкий для

Сім ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) і Антонін, жили в III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для