Проповіді

У переддень Святої Живоначальної Трійці, згідно з правоcлавним богослужбовим уставом, ми маємо батьківську поминальну суботу. Наша молитва за упокій перш за все ґрунтується на усвідомленні безсмертя людської душі і надії на Господнє милосердя. Оскільки Господь неодноразово через слова Священного Писання зауважує, що Він є Бог не мертвих, а Бог живих. Перед Богом усі живі. Єдине,

Зі Святом Вознесіння Господнього, дорогі во Христі брати та сестри!Христос пішов, але Церква не сумує. У своїй останній бесіді з учнями Господь попереджав їх, що піде від них, однак Він втішив: “Не залишу вас сиротами; прийду до вас!” (Ів.14:18) Та була й скорбота. Скорбота грізної невідомості, страх від неминучості пророцтва, що виконуються. “Тому, що Я

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Христос Воскрес! В останню неділю великоднього періоду свята Церква пропонує нашій увазі чудо – зцілення сліпонародженого. Це завершення теми Силоамської купелі – води живої. У сьогоднішньому Євангельському читанні ми чуємо слова Господа Ісуса Христа, які нагадують нам про те, що поки є світло, ми повинні звершувати добрі

“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо“.  Такими словами супроводжується чин поклоніння Хресту, який звершується в третю неділю Великого посту. Адже третя неділя — це половина пройденого шляху, яка наближає нас до свята Воскресіння. І для того, щоб укріпити віруючих у подвизі, у пості та молитві, підкріплюючи тілесні та душевні сили, з вівтаря

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Сьогоднішній день поєднав у собі дві надзвичайно глибокі події церковного життя: велике дванадесяте свято Стрітення Господнього і неділю, в яку Свята Церква нагадує нам про Страшний суд Божий. Таке поєднання не випадкове, – воно відкриває перед нами глибокий духовний сенс нашого життя як постійної зустрічі з

Святий мученик Трифон народився в одній із областей Малої Азії – Фрігії, неподалік міста Апамії в селі Кампсада. З юних років Господь дарував йому силу вигнанння бісів та зцілення різноманітних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки

Проповідь у Неділю 24-ту після П’ятидесятниці «Притча про милосердного самарянина» (Лк. 10:25–37) Возлюблені у Христі браття і сестри! Сьогодні Свята Церква ставить перед нами одну з найглибших і найпрекрасніших притч Спасителя — притчу про милосердного самарянина. Це не просто історія про добрий вчинок. Це — дзеркало, у яке кожен із нас має подивитися. Це —

Нам майже нічого не відомо про його життя. У літописних джерелах подаються різні відомості про національність святителя, не встановлено точно його походження: болгарське або ж сирійське. Але не настільки важлива його національність: святитель Михаїл як просвітитель послужив викоріненню язичництва і насадженню благодатного християнського вчення на наших землях. Святитель Михаїл проповідував без тлумача-перекладача, при цьому не

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Сьогоднішнє євангельське читання про милосердя. Але не просто про милосердя, яке, зрештою, властиве будь-якій людині, а про милосердя християнське. У сьогоднішньому тексті вказується, як повинні чинити християни, аби їхній спосіб життя відрізнявся на краще від життя тих, хто не увірував у Христа. Очевидно, що існує природна мораль,